Ответы
Объяснение:
1. Що,що, надзигльований? — мов сіро-блакитнаві , побризкані росою безсмертник, оживають старі очі. Дід ошелешено підкидає вгору брови, потім одгетькує мене вільною рукою і починає сміятись. Він дуже гарно сміється, хапаючись руками за тин, ворота, ріжок хати чи дерево, а коли немає якоїсь підпірки, тоді нею стає його присохлий живіт. (зовнішність діда)
2. На другий день уже було відомо, що чортяка мене не вхопить, бо я вночі ні разу не бухикнув. Тому дід зауважив, що я одчайдух і весь удався в нього, а мати сказала, що —в оглашенного. (характер Михайлика).
3.«До роботи ... був рідким, наче юшка, зате круто міг замісити якусь сутягу чи паскудство і на ньому показати спритність своєї невеликої голови, мізки якої найбільше були націлені на свіжу копійку ».(Юхрим Бабенко)
4. «Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата, — співаючи зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари...» (Дід Дем'ян)
5. « Сам... рудий, кирпатий і невеличкий на зріст, зате вусища в нього зародили, наче з гетьмана, а під ними і поверх них то чаяться, то розгулюють посмішка і насмішка. Жив хоч і бідно, зате весело...» (Дядько Микола)
6. « Коли треба щось робити, охоче допомогаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом». (Михайлик).
7. « В її устах і душі “насіння” було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками-нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю » (Мати Михайлика).
8. « З двору наполохано виходить у рам'ї, у розтоптаному взутті глибокоока , ще молода жінка, її погляд шукає землі, а розгонисті брови летять угору...» (Жебрачка)
9. « Обличчя... таке, наче вона молиться. Це тому , що вона дуже любить сад, доглядає за ним, кожна в ньому нащепа міцно перев'язана стьожками... » (Бабуся)
10. « Біля самого вориння з козубом у руці стояла чорнява худенька дівчинка років восьми, очі в неї карі, з краплинами роси, рум'янці темні, а губи відстовбурчились рожевим потрісканим вузликом і чогось радіють собі» (Люба)
11. «... Оту босоногу з двома рухливими косами віхолу, що все робить навбіжки , пританцьовуючи і сміючись або співаючи... Насочується сміхом, продаючі білі підківки зубів і аж три ямки: дві на щоках, а третю на підборідді». (Мар'яна)
12. «... Його старий залоєний картузик, ганчір'ясту одежинку і чи не вперше бачу, що він справді славний: і брови в нього чорні , сосонкою , і очі красиві». (Петро Вдовиченко)