Ответы
Відповідь:
КАЛЬВІНІ́ЗМ – протестантська течія, що (як лютеранство і англіканство) вийшла з церковної, або магістерської, Реформації та зберегла окремі церковні традиції, визнала ранні символи віри, твори деяких отців Церкви, можливість співпраці з державною владою. Сформований у 1-й пол. 16 ст. – серед. 17 ст. у ході реліг. війн в Європі, Англ. революції і Тридцятиліт. війни (1618–48). Перші громади К. – відоміші в континентал. Європі як реформатські – виникли у Швейцарії, спричинивши поділ країни на катол. і протестант. кантони та реформу громад. життя Женеви у клерикал. дусі. У нім. князівствах кальвіністи зазнали переслідувань з боку Катол. і Лютеран. Церков, у Франції багато гуґенотів (від середньоверхньонім. eitgenôz – союзник) вбито під час Варфоломіїв. ночі 1572. У Шотландії, всупереч єпископал. принципам англіканства, вони відстоювали пресвітеріальну будову Церкви (отримавши назву пресвітеріан), в Англії часів боротьби з держ. Англікан. Церквою – виокремились у громади пуритан (від англ. Puritans і лат. puritas – чистота), що наполягали на її очищенні від розкоші й зайвих обрядів і посиленні християн. моралі, та конгрегаціоналістів, або індепендентів (від англ. Congregation Сhurch – церковна конгрегація), які проголосили автоном. статус окремої громади. У Нідерландах кальвіністи очолили нац. боротьбу проти іспан. Габсбурґів і за створення незалеж. Об'єднаних провінцій, у Польщі (де наприкінці 16 ст. 45 % чл. Вального сейму і 66 % малопольс. послів були кальвіністами) та Угор. королівстві (домоглися 1564 держ. визнання) відстоювали ідеї республіканізму і реліг. толерантності. Міцні позиції К. у Речі Посполитій (патронат магнат. дому Радзивіллів, польс., литов., деяких укр. князів) і Трансільванії (перехід у К. представників угор. роду Ракоці) зумовили його появу на укр. землях. У 16–17 ст. із К. пов'язують розквіт нац. мови, освіти, літ-ри, піднесення науки у деяких європ. країнах. Внаслідок еміграції протестантів, у 18–19 ст. він набув поширення в Пн. Америці, у 20 ст. завдяки зусиллям місіонерів – в Австралії, на Азій. та Афр. континентах.
К. дотримується визначальних доктрин протестантизму: виправдання однією вірою, божественний авторитет тільки Біблії, загал. священство віруючих. Особливості вчення, культової практики і принципи церк. устрою в К. розроблені у працях У. Цвінґлі (1484–1531), М. Буцера (1491–1551), Ж. Кальвіна (1509–64), Т. Беза (1519–1603) та узагал. у нац. віросповід. документах (Галліканському, Вестмінстерському і Бельгійському сповіданнях віри, Гейдельберзькому і Берестейському катехізисах та ін.).