Ответы
Ответ:
Объяснение:
Іван Франко належав і належатиме до тих українських класиків, котрі ніколи не відходили у минуле. Насправді вони – надходили з майбутнього. Саме тому його потужний голос у першу чергу звернений до молоді, до окреслення її завдань і перспектив, як майбутнього рідної нації. Саме у цьому секрет постійної актуальності письменника і мислителя для української культури, для націотворчих і державотворчих процесів у її межах. Варто тільки прислухатись до його голосу. Вирізняє Каменяра з-поміж сотень великих духом багато-що, – і неосяжна енциклопедичність знань, і універсальність інтелектуальних пошуків, і грандіозна працездатність і таке інше, – однак найбільше впадає в око його постійна скерованість на істину українського буття. Фактично, якщо Т.Шевченко, його творчість демонструє нам цю істину у різноманітних аспектах і пропонує прийняти основоположні моделі її осмислення, то І.Франко уособлює постійний, цілеспрямований шлях до істини, шлях, на узбіччі якого залишались сумніви, помилки, хибні ідеї тощо.
Таке розуміння Івана Франка, базоване на усвідомленні найглибших сенсів його творчості, безумовно, протистоїть деяким намаганням сучасних “десакралізаторів” (за окресленням Ліни Костенко) фальсифікувати Каменяра, представити його у свідомості передусім молодого покоління українців як масона, декадента, психічно хвору людину тощо. При цьому обов’язково мається на увазі знівелювати те основоположне, центральне, незмінне, що більшою чи меншою мірою проявлялося у думці і чині цього духовного велетня від початку і до кінця його життєвого шляху. Йдеться про національну ідею як постійно найактуальнішу і незмінну сутність, що формує систему суспільного світогляду, цінностей та мислення кожного народу і яку в художній формі сформулював для наступних поколінь українців Тарас Шевченко. Сучасний мислитель Василь Іванишин визначив національну ідею наступним чином: “це ідеологічна формула, яка виводиться не тільки з актуальних проблем суспільства, але й із постійних інтересів народу, ідейно консолідує його, націлює на найбільш загальну, головну і визначальну політичну проблему, від вирішення якої залежить і розв’язання поточних проблем на користь народу, і здійснення всіх його прагнень та задумів, і саме його збереження та буття в часі”[1]. Серцевиною національної ідеї є ідея самостійного політичного життя народу, ідея державності тієї чи іншої нації, яку І.Франко у статті “Поза межами можливого” (1900) окреслював як “національний ідеал”, “ідеал національної самостійності”, тобто “ідеал повного, нічим не в’язаного і не обмежуваного… життя і розвою нації”[2].