Question

Коротко написать своими словами
Оселю Катерини Білокур я розшукував недовго. Запитав у босоногих дівчаток, які гралися на стежці. У відповідь на моє запитання вказiвнi пальчики ткнули повітря в напрямі,

де бiлiв причілок звичайної української хати. Я підійшов до хати, зупинився. Відчинила хвіртку, вийшла жiнка в темній терновій хустці, заговорила м'яким голосом,

гостинно запросила увійти. На покуті темніли образи старі, ледь помітно виблискували тьмяною позолотою. Недалечко від ікон висів портрет Шевченка. З простенької його рами розгорнуто звисав рушник, наче гаптовані крила якогось дивного білого птаха

або величезного метелика.

У кутку була охайно підведена червоною глиною піч, що милувала око мальованим килимом. Вона, наче огрядна молодиця в бiлiй вишиваній сорочці, посідала в хаті чимале місце.

Вздовж стола стояла лава. На довгому ослоні, на який падало світло з двох невеликих вікон, - тюбики фарб, саморобні пензлики. За палітру правив шматок скла, що лежав поруч.

На стінах світлиці висіло кiлька картин. Я замилувався квітами, що жили на полотнах такою яскравою красою. Картини, що висіли на стінах, були в неоковирних рамках, а деякі висіли без рам.

У цій пропахлiй фарбами і живими квітами кiмнатi

художниця творила. Тут не було навіть звичайнісінького

мольберта. Я мовчав. Був зачарований, але й здивований життям цієї скромної і разом з тим такої талановитоï та наполегливої жінки.

За М.

Answer 1

Відповідь:
я не довго шукав хату Катерини Білокур, бо мені вказали дівчата.

Мені відкрила жінка у хустці та гостинно запросила увійти. У кутках висіли портрети давніх людей та Шевченка. Ще була піч із червоної глини. Були картини, у яких квіти неначе жили.

На лаві були фарби та саморобні щітки. Не було навіть мольберта.

Тут ця художниця малювала. Я був нею зачарований, такою талановитою та скромною.

Познач, будь ласка, як кращу відповідь