Лис…тя опадає з дерев а вітер підхоплює його котить веселі мідні монети по землі заносить прямісін…ко в душу навіває туди густих пахощів перемішує їх з усіма своїми думками з почуттями засипає спогади притрушує щось дороге й ніжне що ні/як не/хоче бути притрушене що прагне виборсатися з/під листя і далі квітнути.
Осінь настає по/різному. Іноді за один ден… спалахує червоно/гарячим багат..ям усе листя. Але частіше вона пі…крадаєт…ся не/помітно без галасу без зайвої метушні. Ми не/помічаємо що день що/дня стає на дві-три хвилини коротшим. Не/зважаємо що тихішими стали звичайні пташині співи. Усе ніби/то так як було вчора.
Але ще два тиж..ні тому в кронах де/яких дерев зажевріли крихітні жовті а по/де/куди й жовто/гарячі вуглинки. Вітер роздмухував цей перший вогонь і він перекинувся далі освітлююч… все довкола. Від мален…ких іскорок загорілося велетенс…ке багат…я то прийшла тепло/руда осінь. В обіймах ро(з/с)паленої нею ватри поступово (з\с)горає все листя і трави і квіти. Чарівниця осінь огортає землю в мар…во туманів які будут… змінювати ва…кі ро(з/с)фарбовані в темні відтінки хмари. Ще час/ від/часу простягає руки промені сон…е сонце але літо вже полетіло у вирій разом із птахами. Усе холоднішими стають вечори та ночі а скоро зіштовхнуть нас віч/на/віч із першими морозами.
Осінь чародійка кол…рів швидко малює гранд…озні декорації до прощального карнавалу природи до чарівного балу падолисту.
Спишіть текст, розставляючи пропущені розділові знаки та вставляючи, де потрібно, пропущені літери, знімаючи риски.
Фастом даю 100б
Ответы
Объяснение:
Листя опадає з дерев, а вітер підхоплює його, котить веселі мідні монети по землі, заносить прямісінько в душу, навіває туди густих пахощів, перемішує їх з усіма своїми думками, з почуттями засипає спогади, притрушує щось дороге й ніжне, що ніяк не хоче бути притрушене, що прагне виборсатися з-під листя і далі квітнути.
Осінь настає по-різному. Іноді за один день спалахує червоногарячим багаттям усе листя. Але частіше вона підкрадається непомітно, без галасу, без зайвої метушні. Ми не помічаємо, що день щодня стає на дві-три хвилини коротшим. Не зважаємо, що тихішими стали звичайні пташині співи. Усе нібито так як було вчора.
Але ще два тижні тому, в кронах деяких дерев зажевріли крихітні жовті, а подекуди й жовтогарячі вуглинки. Вітер роздмухував цей перший вогонь і він перекинувся далі, освітлюючи все довкола. Від маленьких іскорок, загорілося велетенське багаття — то прийшла теплоруда осінь. В обіймах, розпаленої нею ватри, поступово згорає все листя і трави, і квіти. Чарівниця осінь огортає землю в марево туманів, які будуть змінювати важкі, розфарбовані в темні відтінки, хмари. Ще час від часу простягає руки-промені сонне сонце, але літо вже полетіло у вирій разом із птахами. Усе холоднішими стають вечори та ночі, а скоро зіштовхнуть нас віч-на-віч із першими морозами.
Осінь — чародійка кольорів, швидко малює грандіозні декорації до прощального карнавалу природи, до чарівного балу падолисту.