пожалуйста допоможіть срочнооооооо!!! про Лесю Українку вірш «як дитиною, бувало...»
Ответы
Ответ:
Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
"Що, болить?" – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
Аналіз твору:
Літературний рід: твір відноситься до лірики .
Жанр: вірш.
Рік написання твору: 1897 р.
Віршовий розмір: хорей.
Кількість строф: чотири.
Основна думка твору:у вірші показана сильна духом людина, яка у житті здатна долати труднощі, не дивлячись ні на що.
Тема твору: болючі переживання поетеси з приводу власного здоров'я,які тривають ще з дитинства; намагання героїні боротися через силу з хворобою, яка її спіткала в дитинстві та є невиліковною, та як вчитися жити з цим.
Ідея: уславлення сили волі людини, заклик долати труднощі, не занепадати духом.
Художні засоби, стилістичні фігури:
Епітети: гостра, злобна епіграма, малою горда, вставала тихо, безпощадній зброї; давню гордість.
Метафори: "упаду собі на лихо", "зброї сміху... піддаватись".
Персоніфікація: "в серце біль доходив", "зірватись має ...епіграма".
Звукові повториі: от-от.
Риторичне запитання: "Що болить?"
Антитеза: "щоб не плакать, я сміялась", "плачу я, щоб не сміятись".
Оксиморон: "жартом злим".
Образи та символічні образи: образ ліричної героїні та водночас сильної духом дівчинки
У першій частині вірша відтворено такі риси вдачі ліричної героїні : сила волі, мужність, терпимість, витримка, гордовитість, вміння долати будь-які перешкоди,які показано через призму розуміння маленької дівчинки.
У другій частині вірша відбуваються з ліричною героїнею такі зміни:це уже життя дорослої людини, чиї проблеми відрізняються від дитячих. Тому треба вміти стримувати емоції, застерігати себе від необережного слова, розуміння свого подальшого способу життя, навчитися жити з хворобою. Лірична героїня, стримуючи гордість, плаче, щоб не сміятися.