Ответы
Ответ дал:
1
Ответ:
Раз над Києвом стояла чудова весняна ніч... Повний місяць дивився в синій, гладенький, як дзеркало, Дніпро. Небо було ясне й синє. На заході, над чорною смугою лісу й гір небо блищало дуже пізнім рум’яним вечором. Було ясно, як удень. На Братській церкві можна було читати золоті написи на стінах. Повітря було тихе, запашне. Здається, не тіло, а сама душа ним дихала. На серці ставало легко, на душі — спокійно. Розум засипав над великою красою природи, зате прокидалась фантазія навіть в черствій, твердій душі. Співуча душа заливалась піснею по-солов’їному, поетична душа марила тисячею пишних картин. Вся природа з небом і землею, з водою, квітами, лісами й горами здавалась однією піснею, однією гармонією.
Объяснение:
Вас заинтересует
1 год назад
1 год назад
1 год назад
1 год назад
3 года назад
3 года назад