Ответы
Ответ:
Поетичний бум у нашій країні припав на часи хрущовської від-
лиги. Поезію читали, декламували, слухали. Авторські виступи зби-
рали повні зали, що свідчило про потребу відкритого спілкування
між митцем і публікою. Виступи поетів записували на магнітофони,
передруковували і поширювали самвидавом серед поціновувачів об-
разного слова. Поезія ставала своєрідним «маркером» духовної та ін-
телектуальної близькості між людьми. А встановлювали його просто:
цитували поетичний рядок і якщо співбесідник його продовжував, то
тим самим він засвідчував свою обізнаність з літературними новин-
ками та ерудованість. Це було і цікавою літературною грою, і духовно
зближувало людей. Саме тоді дебютувало покоління молодих поетів,
яких стали називати за часом їхнього входження в літературу — шіст-
десятниками. Був серед них і Василь Симоненко.
В українську літературу Василь Симоненко прийшов з глухого пол-
тавського села Біївці, де народився 8 січня 1935 року. Після закінчення
школи у 1952 році він вступив до Київського державного університету
ім. Тараса Шевченка на факультет журналістики, закінчивши який,
почав працювати в газеті «Черкаська правда», потім у газеті «Молодь
Черкащини» та «Робітничій газеті». Літературний хист у Симоненка
виявився ще в дитинстві, коли він марив небом і мріяв стати льотчи-
ком, про що і написав віршика. У студентські роки Василь керував
літературною студією, а ставши кореспондентом, інколи публікував
окремі свої вірші у газетах Черкащини. Перша поетична збірка Василя
Симоненка «Тиша і грім» вийшла 1962 року, того ж року відбулися
літературні дебюти поетових друзів — М. Вінграновського та І. Драча.