Ответы
Ответ:
Після франко-німецької війни 1870-1871 рр. економічне становище Франції було досить складним, оскільки вона сплатила контрибуцію в розмірі 5 млрд. франків. Ще складнішою була політична ситуація. Монархічні угруповання боролися за владу. Національні збори, зібрані 1871 р., складалися переважно з монархістів.
Першим президентом республіки було обрано монархіста Тьєра. Вимоги більш твердої політики з боку монархістів змусили його піти у відставку.
1875 р. Установчі збори прийняли нову Конституцію. Стаття про встановлення республіканського ладу була прийнята більшістю лише в один голос. Президент отримував широкі права, аж до розпуску Палати депутатів, він обирався на сім років на об'єднаних зборах членів обох палат. Виконавча влада належала президенту і Раді міністрів. Сенат обирався представниками муніципалітетів; він був противагою Палаті депутатів. Палата депутатів обиралася на чотири роки загальним таємним голосуванням громадян, які досягли 21-річного віку. Жінки, військові були позбавлені виборчих прав. Ця конституція проіснувала до 1940 р.
Монархісти не втрачали надії змінити Конституцію і встановити монархію, а республіканці прагнули зміцнити республіку. На парламентських виборах 1876 р. більшість у парламенті здобули республіканці. Саме тоді 14 липня (день здобуття Бастилії) було оголошено святом Французької республіки, а французька національна пісня "Марсельєза" стала державним гімном. Республіканці добилися прийняття закону про амністію учасників Паризької комуни, легалізації профспілок.
Проте, оскільки зросли податки на основну частину населення, як наслідок, популярність поміркованих республіканців упала.