Дайте відповіді на запитання
Михайло Стельмах Гуси-Лебеді летять
Ответы
Відповідь:
1. Бабуся називала Михайлика годувальником, коли він приніс черешні. Цитата: "Дома всi похвалили мене за гарнi черешнi, бабуся назвала свого внука "нашим годувальником"..
2. Про те, що день буде гарним сповіщали дідуся зорі. Цитата: "— День завтра буде як золото, — дивиться на зорi дiдусь i йде зi мною до ворiт. — Звiдки ви знаєте? — Зорi вiщують, — i знову якась таємниця вчувається менi в дiдових словах".
3. Добре сміється той, хто сміється останнім. Ці слова автор сказав, коли згадував про те, як жорстоко над ним пожартували піп і його син. Вони дали читати дев"ятирічному хлопчику з бідної селянської родини замість казок книгу "Космографія". Пройшли роки, Михайлик став відомим письменником, діти з колишніх бідних родин стали вченими, учителями, лікарями і навіть полетіли у космос. Тому ще добре потрібно подумати, кому краще сміятися. Цитата: "Скiльки рокiв минуло вiдтодi. Я вже, було, й забувати почав цю химерну iсторiю з космографiєю, коли з невеликого розуму хотiли насмiятися з малої селянської дитини. Але все це, як з води, пiднялося того дня, коли селянський син нашої рiдної землi вперше в iсторiї людства пiднявся у космос... Справдi, добре смiється той, хто смiється останнiм!"
4. Перші спогади про дитинство починаються з зірок. Цитата: "Та й першi спогади мого дитинства починаються з зiрок".
5. Обстриженого, накупаного Михайлика батько повів записуватися до школи. Цитата: "Другого дня тато взяв мене, обстриженого, накупаного i зодягненого в нову сорочку i штанцi, за руку i повiв до школи".
6. Чим любувався батько.. Михайликом, який так гарно вміє читати. Цитата: "Далi я читав, зважаючи на знаки, i бачив, як щасливий батько любувався своїм читальником."
7. Михайлик додому не йшов, а летів, щоб похвалится своїми успіхами і встигнути приготувати для школи чорнило. Цитата: "Додому я не йшов, а летiв, бо, по-перше, мiг похвалитися, що мама одразу має школяра не першої, а другої групи, по-друге, треба було збiгати в лiс, — нарвати ягiд бузини, надерти дубової кори, а потiм зварити їх з iржею, щоб назавтра було те чорнило, яким писали тодi".
8. Слово "кирея" для Михайлика - це спогади про дитинство, про батька, який носив босого хлопчика взимку, загорнутого у кирею, до школи. Цитата "I коли iнодi в творах чи п'єсах я зустрiчаю слово "кирея" — до мене трепетно наближаються найдорожчi днi мого дитинства".
9. Чому згадувалися слова дідуся.... Михайлик - хлопчик із звичайної бідної селянської родини, а тому найбільше він мріяв у той час про справжні чобітки. Улюблений дідусь обіцяв малому, що обов"язково віддасть його до школи, а ще купить нові чоботи і підіб"є їх підковами. Дідусь не дожив до цих днів, тому що раптово захворів і помер. До школи Михайлика відвів батько, він же й купив чоботи з підковами. Коли хлопчик побачив цю обнову, йому одразу згадалися дідові слова. Цитата: "Я пiдхопив чоботята, пiдняв їх угору, i вони блиснули срiбними пiдкiвками. I менi згадалися дiдовi слова: "Будеш iти межи люди i вибивати iскри...".
10. У 10 років важко бути драматургом. Цитата: "Нi, таки важко бути драматургом, коли тобi тiльки десять рокiв".
Пояснення: