Ответы
Ответ:
Проблема співіснування різних народів, зокрема тих, яким
випало жити поруч один з одним, була й залишається чи не най-
пекучішою у світовій історії кількох останніх століть. Польські
дослідники Збігнєв Рудніцький і Гжегош Бабінський конста-
тують, що етнічні проблеми з їхніми різноманітними наслід-
ками впродовж століть не лише «… збурювали мир у всьому
світі.., виступали безпосередньою та опосередкованою причи-
ною локальних і загальних воєн», але й надалі залишаються
визначним чинником значної частини міжетнічних конфліктів у
сучасному світі. Сукупно, на нашу думку, все сказане вище дає
досить інформації для того, щоб усвідомити значущість і мас-
штабність порушуваної проблеми, а також аби вкотре вжепереконатися у незмінній, нажаль, актуальності відомої сентен-
ції «залізного канцлера„ Отто фон Бісмарка, що народи-сусіди
рідко бувають добрими приятелями.
Національні (міжетнічні) конфлікти належать до найбільш
заплутаних і складно розв’язуваних. Як показує історія, у біль-
шості поліетнічних країн міжнаціональні, міжетнічні зіткнення
за своїми масштабами, тривалістю, та інтенсивністю значно пе-
ревершують інші типи соціальних конфліктів, а деякі з них вва-
жаються недозволеними і дотепер.
Поняття «міжетнічний конфлікт» охоплює велике коло різ-
них ситуацій, тому конфлікт у чистому вигляді, який з’явився
лише внаслідок ворожості, зустрічається вкрай рідко. Найча-
стіше подібний конфлікт зароджується на економічній, соці-
ально-економічній або іншій якійсь основі. На певному етапі
він може набути національного відтінку і надалі визначати весь
хід протікання конфлікту. Різниця причин зародження націо-
нальних конфліктів не впливає на їх одну загальну природу.
Базовими причинами всіх конфліктів виступають порушення
прав якої-небудь нації або етнічної групи, порушення рівно-
правності в міжнаціональних відносинах.
Традиції уважного ставлення до прав національних меншин
в Україні мають глибоке коріння, починаючи від доби УНР.
ІІІ Універсал Української Центральної Ради проголошував
поряд з іншими правами і свободами, можливість уживання
місцевих мов у зносинах з усіма установами. В ІV Універсалі
проголошувалось: «… в самостійній Українській Народній
Республіці всі нації користуватимуться правом національно-
персональної автономії, признаним за ними законом 9 січня»
1.
Найчисленнішою національною меншиною в Україні були ро-
сіяни. Проте в етнополітичних стосунках того періоду (та й не
тільки того) вони виокремлювалися не стільки своєю чисельні-
стю, скільки особливостями суспільно-політичного статусу, що
мали свою історичну обумовленість.
Становище російської національної меншини в Україні ви-
різнялося вже самим фактом кількасотрічного перебуванняУкраїни в складі Російської імперії.