Ответы
Ответ:
Автор – Микола Костомаров
Жанр: елегія
Лірика – інтимна
Тема: відтворення краси весняної природи, яку доповнює сумний спів страждаючого солов’я.
Ідея: утвердження чаруючої пісні солов’я, що здатна розрушити людські серця.
Основна думка: співучий голос птаха додав жалю дівчині, яка сумувала біля могили.
Головні мотиви поезії – самотність, творчість, нерозділене кохання.
Віршований розмір: ямб.
Римування: кільцеве.
Настрій – елегійний
Художні засоби «Соловейко»
Повтори: «зелений сад», «співа співець».
Гіпербола: І в небо думкою влетів, / Між зорями співає.
Метафори: «сад вдяга весна», «могила забриніла», «соловейко затлямка, засвистить», «солов’ї ведуть танок», «соловей оплакує біди людськії», «жаль ллється в серця», «соловей за- стогнав», «серденько… глас пташки розпізнало», «серденько пісня розрушала».
Епітети: «зеленая могила», «приязні серця», «спів старинний», «самотняя могила».
Порівняння: «Жаль ллється в серце, як в квіти крапельки дощовії».
Риторичні оклики: «Зеленая могила!», «Могила забриніла!», «Так приязно, любенько!», «А тут вони ведуть танок!», «Із миром розпростився!», / «З душі не кине квітку!».
Риторичні запитання: Хто гласи їх розлічить? / Хто передом із їх іде? / Хто зорі перелічить? Зменшувально-пестливі форми: «любенько», «крапельки», «серденько».
Объяснение: