Ответы
Ответ:
Перехід Німеччини до «світової політики»
Наприкінці XIX ст. в Німеччині активно поширювалась імперська ідея колоніальних загарбань, створення потужної армії та військово-морського флоту.
Однією з найважливіших ознак Німецької імперії була мілітаризація суспільного життя країни. Імператор Вільгельм II намагався надолужити згаяний О. фон Бісмарком час у завоюванні колоній і вважав своєю високою місією забезпечення Німеччині світового панування.
Особливо його цікавили Схід і Балкани, куди мав спрямовуватися «Drang nach Osten» («похід на схід»). У своїх планах він спирався на доктрину «пангерманізму», згідно з якою німці мають «історичне право» панувати над іншими народами. Пангерманісти закликали проводити політику сили щодо інших держав, створювати потужні флот та армію, готуватися до війни за переділ світу.
Объяснение:
нашла в інтернеті
Ответ:Німеччина кінця 19-го та початку 20-го століття була державою, яка швидко індустріалізувалася та розвивалася. Під керівництвом канцлера Отто фон Бісмарка Німеччина стала домінуючою силою на європейському континенті та уклала союзи з Австро-Угорщиною та Італією, відомі як Троїстий союз. Проте зростання могутності та агресивність Німеччини почали спричиняти напругу в стосунках з іншими європейськими державами, зокрема з Великобританією та Францією. Ця напруженість разом зі складною мережею альянсів зрештою призвела до початку Першої світової війни в 1914 році. Після війни Німеччина була змушена взяти на себе відповідальність за конфлікт і сплатити значні репарації, що призвело до політичної та економічної нестабільності, що сприяло до підйому нацистської партії і, зрештою, до Другої світової війни
Объяснение: