Ответы
Ответ:
за шаблю, яка піднята за рідний край
Объяснение:
Святого Руфа, коли, за іншою прикметою, не слід ступати до лісу, бо за давнини люди вірили, що на Руфа всяке гаддя вилазить, 21 квітня 1597 р., – у Варшаві диявольські створіння стратили козацького отамана Северина Наливайка.
Три версії героїчної загибелі Северина Наливайка зберегла людська пам’ять.
За першою з них, викладеною, як офіційна історія, польським хроністом Йоахимом Бєльським, під час Сейму у Варшаві спочатку козакові відтяли голову. Потім – тіло козацького ватажка четвертували, а кожну відсічену кінцівку, ніби сакральну жертву, вивісили на палях у різних місцях, на міських площах. Як літописець занотував, “рознесли члени на показ і поругання”.
Інший сучасник подій, Рафал (Рафаїл) Янчинський (Rafal Janchinski) наполягав, що “царя Наливая” спочатку вінчали розпеченим залізним обручем, наче короною, і замість трону глузливо посадили на мідну кобилу, наповнену розжареним вугіллям.
А ось за українською народною легендою, очільника повстанців живцем зварили на повільному вогні у череві бика, а задля страти спеціально викували з міді того бугая; щоправда, цю версію спростовував ще Михайло Грушевський.
Незаперечним залишається факт: до останнього подиху козацький отаман зберігав стійкість і мужність. Не випадково, народний герой Северин Наливайко став центральним персонажем багатьох пісень і дум. Так, відома поетеса Ліна Костенко в історичному романі у віршах “Маруся Чурай” (1979) таким побачила героя:
- Он бачиш, хрест, і та пташина зграйка, / і та вже річка висохла на чверть, – / оце отут скрутили Наливайка / і віддали на мученицьку смерть. / Був молодий і гарний був на вроду, / І жив і вмер, як личить козаку. / За те, що він боровся за свободу, / Його спалили в мідному бику…
Із отаманом сталося те, що мало статися: не одного разу смерть зазирала йому в вічі, але й досі гілочка української калини вірно оберігає життя Северина Наливайка.