Ответы
Відповідь:Надія Леонідівна Мірошниченко (Неда Неждана) — українська поетеса, драматургиня, журналістка, поеса, культурологиня, арткритик, перекладачка. Керівниця відділу драматургічних проєктів Національного Центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса. Голова Конфедерації драматургів України. Голова українського комітету міжнародної мережі «Євродрама» (Франція). Патрон України на бієнале «Нові європейські п'єси» у Вісбадені (Німеччина).Народилася 8 червня 1971 року в Краматорську Донецької області. Закінчила Київську художню школу, Київський лінгвістичний університет (французька філологія, диплом із відзнакою) та Києво-Могилянську академію (культурологія). Навчалася і працювала у Центрі Сучасної експериментальної драматургії А. Дяченка.Працювала журналісткою в агентстві УНІАН, заввіділом театру журналу «Кіно-Театр», друкувалася в періодиці («Дзеркало тижня», «Урядовий кур'єр», «ПІК», «Літературна Україна», «Хрещатик» тощо), завлітом Київського обласного театру ім. П. Саксаганського, сценаристкою радіосеріалу «Життя відстанню в 10 хвилин» (Освітній Центр Реформ), сценарною редакторкою серіалу «Любов — це…» (Західно-Європейський Інститут). Була одним із засновників театрального інтернетсайту «Віртеп», зокрема упорядницею драматургічної бібліотеки.
Із 2001 року — наукова співробітниця Центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса, кураторка драматургічних проєктів, захистила кандидатську дисертацію «Структуротвірна роль міфу у сучасній українській драмі» (теорія літератури). Брала участь в науково-практичних конференціях та семінарах. Має понад 20 наукових публікацій і понад 70 аналітичних в журналах, газетах і книгах України та за її межами (Польща, Франція, Німеччина, Велика Британія).
Одна із співзасновників незалежного театру і Київської театр-студії МІСТ. Викладала теорію і практику драматургії на кафедрі теорії літератури, компаративістики і літературної творчості в КНУ імені Т.Шевченка, КДУ імені Б.Грінченка, НАКККІМ. Із 2013 — голова українського комітету мережі Євродрами Дому Європи і Сходу в Парижі (Франція).
Твори перекладалися російською, польською, англійською, французькою, вірменською, грузинською, болгарською, македонською, естонською, сербською, португальською, німецькою, турецькою, курдською мовами.
Поетичні збірки
«Дерева і люди» та «Котивишня» (премія видавництва «Смолоскип»), численних публікацій віршів, перекладів та прози в журналах та антологіях («Березіль», «Дніпро», «Україна», «Літературна Україна», «Лель», «Світо-Вид», «Київ», «Молоде вино», «Могила» тощо).
Пояснення: