Ответы
Ответ: Павло народився в бідній багатодітній сім’ї. Як згадує Тичина, батько був суворим, а матір – доброю й лагідною. Невідомо, чи світ відкрив би Тичину, якби його обдарованість не помітила перша вчителька – Серафима Морачевська. Вона розгледіла в малого Павла жагу до знань і безліч талантів, зокрема чудовий слух і мелодійний голос.Вчителька переконала батька віддати сина до архієрейського хору. Адже хористи могли безплатно навчатися в духовному училищі. Тоді для Павла це була єдина можливість отримати освіту. Тичина підтримував зв’язок зі Серафимою Морачевською протягом усього життя і присвятив їй однойменну поему.В Духовному училищі Павло навчався не на відмінно. Сучасних 12 балів отримував тільки зі співів, малювання та літератури. Справа в тому, що хлопець не міг зрозуміти, чому навчання відбувається незвичною для нього мовою, а не рідною українською, якою писали Тарас Шевченко та Леонід Глібов і твори яких йому читали батьки.Перший малюнок Павла Тичини вуглинкою по побіленій стіні отримав визнання. Від батька – прочухан, а від місцевого священика отця Никифора –кольорові олівці. Так відкрився ще один талант Тичини. Нині малюнки поета прикрашають його меморіальну квартиру.ПРО ТВОРЧІСТЬЮний Тичина надихався творчістю індійського й бенгальського поета Рабіндраната Тагора. 1925 року Павло присвятив йому вірш “До кого говорить?”.Природа – один із головних образів у творчості поета, він нею надихався. За спогадами сучасників, Павло Тичина трепетно ставився до найменшої живої істоти: комашки, мурашки, павучка і сповідував майже “буддійські практики”. А подарована йому рушниця лежала без діла.Улюблені київські місця Тичини: Пуща-Водиця, Конча-Заспа, Голосієв, Святошин, Ірпінь. Їм він присвятив чимало поетичних творів.“Соняшні кларнети” за життя Тичини перевидавали 4 рази. Останній – у 1925 році, коли діяла жорстка цензура. Цікаво, що в таких умовах дозволили опублікувати поему “Золотий гомін”, у якій Тичина майже дослівно змальовує момент проголошення Третього універсалу Центральної Ради – автономії УНР. Вочевидь, поезія Павла Тичини виявилася заскладною для чиновницького інтелекту, що вони не розгледіли відвертої загрози комуністичному режиму.Славнозвісна “Партія веде” не була написана на замовлення влади. Вірш потрапив до друку випадково, несподівано для самого автора. За дорученням ЦК, газета “Правда” повинна була випустити свіжий номер, аби показати, як гарно і щасливо живеться в Українські Республіці, що насправді потерпала від голоду.З цією метою восени 1933 року редакція відправила свого кореспондента Семена Гершберга до Павла Тичини в Харків із дорученням привезти новий вірш. Однак свіжих творів у поета не виявилося, а писати швиденько він відмовився, бо подавав до друку тільки “відлежані” твори.З невиданого в поета була тільки “пісенька для піонерчиків”. Розгублений Гершберг наполегливо попрохав хоча б ознайомитися з нею. Тоді Тичина з дитячою інтонацією продекламував вірш. Журналіст розумів, що це дитячий твір, і в “Правді” його навряд опублікують, але боявся не виконати завдання редакції.Коли журналіст приїхав із віршем, головний редактор “Правди” Іван Боговий захоплено вигукнув: “Партія веде! – Одна назва чого варта!”. ЦК відреагував так само, і в газеті опублікували дитячий вірш без жодних застережень для дорослої аудиторії, видаючи його за взірець поетичної творчості.ПРО ДРУЗІВМайбутній поет і диригент Григорій Верьовка були знайомі з дитинства. Обидва навчались у духовному училищі та семінарії в Чернігові. Обидва відмовилися від “церковної кар’єри”. Дружили впродовж усього життя. Верьовка написав музику до майже 40 творів Тичини.У тій самій Чернігівській семінарії Павло зростав із Василем Елланським (у майбутньому – Еллан-Блакитний) та Аркадієм Казкою. Як і Павло, вони стали відомими поетами свого часу, хоч їхня доля склалася трагічно (померли молодими). Троє друзів починали разом свій творчий шлях, ділили спільний побут, про що згодом Павло Тичина написав у своїй поезії “Павло стриже собі волосся…”.
1 Багато хто не знає, але Павло Тичина мав задатки художника, і в зрілому віці часто шкодував, що не пішов тим шляхом.
2 Свої твори Павло Тичина писав лише олівцем.
3 Павло Тичина хворів на цукровий діабет.
4 Тичина самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов, а зокрема — вірменську, грузинську, арабську, турецьку, єврейську. Дав з них цінні поетичні переклади. Збереглися переклади Павла Тичини українською мовою з сорока мов світу.
5 У квартирі Тичини була власна бібліотека – близько 20 тисяч книжок
6 В період праці в Міністерстві матеріальне становище родини Павла Тичини покращилося. Він отримав велику квартиру в Києві (де сьогодні знаходиться музей)
7 Лідія Папарук та Павло Тичина побралися аж 1939 року, коли Тичині було 48, хоча до цього довгий час спілкувалися
8 У листопаді 1954 року Тичина у складі офіційної делегації УРСР відвідав Фінляндію (Гельсінкі, Турку, Тампере). Мав зустріч із Президентом Паасіківі, який справив сильне враження на поета.
9 Батькам доводилося постійно економити і через матеріальні нестатки старші діти залишилися без освіти. У 1900 р. 9-річний Павло, повторно й успішно пройшовши проби голосу, став співаком архієрейського хору при Єлецькому монастирі. Одночасно він навчався в Чернігівському духовному училищі. Регент хору виділяв Павла з-поміж інших хлопчиків-співаків, доручав йому навчати нотній грамоті новачків
10 Незважаючи на популярність поета, його матеріальне становище, довгий час залишалося скрутним. У 1921 році П. Тичина навіть був вимушений влаштуватися на роботу в київську дитячу бібліотеку ім. Т. Г. Шевченка, яка знаходилася по вулиці Кузнечній, поруч він знімав кімнату у Катерини Кузьмівни Папарук. Слід відмітити, що поету пощастило з господинею квартири, яка діставала йому папір для роботи, допомагала з харчуванням, зберігала рукописні твори.