Ответы
Ответ:
1)Кохання буває різне. І його можна знайти в будь якому місці, в будь який час. Тисячі поетів писали про це почуття.
Роберт Бернса порівнює любов з рожевим квітом. Чим символізує тендітність і елегантність кохання. Генріх Гейне порівнює це невимовно прекрасне почуття з весною, пташками. Саме тоді у його серці прокинулось кохання. Костянтин Симонов висвітлює в любові терпіння й витримку. Що потрібно завжди вірити.
2)Роман Шолом-Алейхема — це один з найпоетичніших творів світової літератури. Чим він так привертає увагу читачів?
На мій погляд, саме тим, що автору вдалося, розповідаючи історію кохання між Шимеком і Бузею, презентувати її як таїну зародження кохання; як поему - багату на метафори й символи чаклунського кохання, сповненого чарівності й світлого суму. Більш того, ця оповідь насичена перлинами з «Біблійної Пісні над піснями» до тексту якої постійно звертається закоханий хлопець.
Духовний світ закоханих підлітків – широкий та неосяжний. Вони щиро вірять у чарівний світ казкових героїв, добра і краси, милосердя і мужності. Спілкуючись між собою, вони допомагають один одному відчувати себе господарями свого світу, радіти від самих звичайних речей, долаючи життєві негаразди.
На мою думку, дуже поетично й зворушливо звучать з дитячих вуст рядки: «Наш будинок — палац. Я — принц. Бузя — принцеса... Це наше небо, наш вітерець, наші пташки — все наше…!». Підлітки відчувають себе з’єднаними, як закохані Соломон і Суламіт у «Пісні над піснями». Найзаповітнішим бажанням Шимека було піднятися з Бузею в висоту до самих хмар і полетіти за океан в країну карликів, потомків богатирів царя Давида.
Але це дитяче наївне кохання втрачене… Мрія про ідеальну любов залишилася нереалізованою й навколишній світ втрачає своє символічне звучання. «Наш двір уже не виноградник Царя Соломона,…». Втім Шимек розуміє, що любить Бузю тією священною, пекельною любов'ю, як описано в “Пісні пісень.” Але йому залишається лише згадувати про царицю свого серця, залишивши в своїй пам’яті чарівність дитячої казки
3)"Пурпурові вітрила" - це чарівна повість О. Гріна про силу мрії. Завдяки цьому твору ми познайомились із прекрасною Ассоль, яка щиро вірила у те, що колись за нею приїде принц на кораблі із пурпуровими вітрилами. Усі навколо думали, що дівчина божевільна. Мрія надихала Ассоль та надавала їй сили для того, щоб вижити у цьому злому світі, готовому скривдити все наївне, добре та романтичне.
Мрія Ассоль здійснилась - дівчина знайшла своє кохання. Ця повість навчила мене вірити у світле та прекрасне, не припиняти мріяти. Якими б дивними не здавались власні думки, не варто їх соромитись. Мрії надають крила, змушують рухатися вперед та ніколи не вішати носа через негаразди. Давайте мріяти та робити все для того, щоб наші фантазії стали реальністю!
4)Людські мрії – це не втеча від реальності. Вони необхідні, щоб кожен зрозумів своє призначення. Адже якщо є мрія, значить, є й сили, щоб її здійснити, інакше б вона не з'явилася. І найбільший злочин, яке може здійснити людина, – це відвернутися від себе і своїх прагнень, приміряючи їх звичайними ілюзіями.
Бажання не виконуються по клацанню пальців, за своє щастя треба боротися. І нехай доведеться йти проти всього світу, вести жорстоку гру і постійно відстоювати свою точку зору, не можна забувати про свою мрію. Написати твір на тему «Мрія» - немов зробити перший крок на шляху до її здійснення. Адже тільки написавши про свої заповітні бажання, людина пізніше побачить, як вони матимуть місце в його житті. Складно сказати, від чого це залежить, можливо, хтось зверху читає людські рукописи і виконує все, що написано, може, все закладено в людській підсвідомості, а можливо, зміни залежать від того, як людина мріє. Однозначно відповісти не вийде, але гарні мрії ще нікому не шкодили.
5)Здається, що на світі не існує людини, якій би була байдужою тема кохання. Може, це і є те найблагородніше почуття, яке робить людину людиною. Кохання робить нас добрими і лагідними, чуйними і чистими. Читаєш книгу, дивишся фільм – скрізь кохання. Здається, що саме воно є рушієм життя, бо всі безумства і всі благородні пориви звершуються людиною в пориві кохання.
А скільки написано про це велике почуття художниками слова, скільки зображено майстрами пензля! Кожний митець намагається увічнити своє кохання. І, мабуть, це правильно. Невідомо, чи існував би без кохання рід людський. Напевне, що ні. Людство перетворилося б на купку бездушних істот, не здатних на сильні почуття.
Якщо проаналізувати розвиток мистецтва, то можна переконатися, що кожного митця надихало кохання. Згадаймо, Данте і Петрарка, Міцкевич і Пушкін, Шевченко і Грабовський, увічнили своє кохання величними творіннями. А імена деяких літературних героїв стали не просто символами, а перетворилися на уособлення самого кохання: Ромео і Джульєтта, Тристан та Ізольда, Майстер і Маргарита Іноді замислюєшся над тим, чи здатне наше покоління на високі почуття.
ну ось