Question

цитати до характеристики ромео і джульєта

Answer 1

Самотній, замкнутий
"І раптом бачу в гаї сикоморів,
Що розрослись за мурами на захід,
Ваш син гуляє у годину ранню.
його догнать хотів я. Він помітив
Мене і зник в гущавині лісній.
Я по собі це почуття вже знаю,
Коли буваєш зайвим сам собі.
І прагнеш від усіх десь заховатись..."

Чемний, добре вихований
"Поводиться він ввічливо й шляхетно.
Сказати правду, вся Верона славить
Його за честь, за виховання добре".
Легковажний у своїх почуттях:

До Джульєтти:
"Коли танок закінчать вже, саму
За ніжну ручку я її візьму,
І щастя неземне тоді відчую...
Чи ж я коли любив? Чи ще люблю я?
О ні! Зрікайтеся, брехливі очі!
Не знали ви краси до цеї ночі!"

До Розаліни:
"О матір божа! Сліз гіркий потік
Збігав за неї з цих поблідлих щік!
Любов розсолом приправляв таким,
Щоб та любов розвіялась, як дим?
Ще туману твоїх зітхань глибоких
Не висушило сонце яснооке!
Іще лунає тут твоє стогнання,
Я чую ще твої палкі благання!
Ось пляма в тебе від минулих злив,-
Ще й сліду на щоці потік не змив!
Адже ж то був ти сам, таж вся причина
Нудьги твоєї - тільки Розаліна!.."
Рішучий у своїх вчинках:
"Ромео: О, то дозволь мені, свята, й устами
Молитися побожно, як руками!
Джульєтта: Нас незворушно слухають святі.
Ромео: Не рухайся ж, дай відповідь мольбам!
(Цілує її)
Твої уста очистили мій гріх...
Джульєтта: Взяли твій гріх мої уста з твоїх.
Ромео: Мій гріх?.. В твоїх словах я докір чую!
Верни ж мій гріх.
(Цілує її знову)"
Має почуття гумору:
"Меркуціо: Адже ж я - цвіт чемності.
Ромео: Цвіт - у розумінні «квітка»?
Меркуціо: Саме так.
Ромео: У мене й на черевиках квіти: як не рози, то хоч
розетки.
Меркуціо: Влучно, влучно!.."
Розсудливий (поєднується із запальною вдачею):
(При сутичці Тібальта і Меркуціо):
"Бенволіо, вперед! Виймай рапіру,
Ми виб'єм разом зброю в них із рук!
О, сором вам, синьйори! Схаменіться!
Тібальт! Меркуцьйо! Князь заборонив
На вулицях Верони колотнечу!
Тібальте, стій! Меркуціо мій добрий!"
Мстивий, запальний:
"Ромео: Тібальт живий! Меркуціо - немає!..
Лети ж на небо, лагідна покірність!
Веди мене, вогненноокий гнів!
Візьми назад «негідника», Тібальте,
Якого ти в лице мені шпурнув!
Меркуціо іще душа витає
Невисоко над головами в нас -
Чекає на твою, щоб взять з собою.
Чи ти, чи я,- котрийсь із нас повинен
Рушати з нею в цю останню путь!
Тібальт: Хлопчисько! Ти був тут із дайм у парі,
То й далі будь із ним!
Ромео: Іще побачим!
(Б'ються. Тібальт падає.)
Бенволіо: Тікай мерщій, Ромео!
Збігається народ! Тібальта вбито!"
ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖУЛЬЄТТИ:
Відчайдушна:
"Якщо любов твоя до мене щира
І хочеш ти зі мною взяти шлюб,
То взавтра сповісти мене про це,
І я пришлю по відповідь когось,
Де і коли ти хочеш повінчатись;
Тобі до ніг складу я свою долю -
З володарем піду хоч на край світу!"
"Брат Лоренцо: Візьми оцей фіал. Як ляжеш в постіль,
Усю до краплі випий рідину.
І вмить тобі по жилах піде холод,
І летаргічний сон тебе скує,
Твій пульс замре; ні тіла теплота,
Ні дихання слабке - ніщо й ніколи
Не викаже, що ти іще жива;
Джульєтта: О, дай же, дай! Не говори про страх!"
Запальна, уміє приховувати справжні почуття:
"Мамка: Тібальт сконав, Ромео йти в вигнання;
Ромео вбив його й іде в вигнання.
Джульєтта: Тібальта кров пролив Ромео?! Боже!
Мамка: Так, так! Жахливий день! Пролив, пролив!
Джульєтта: О серце гада, сховане в квітках!
То жив дракон в печері тій чудовій?
Пекельний виплід з ангельським лицем!
Не голуб - ворон! Вовк в овечій шкурі!
Огидна суть з божественним чолом!
Ти зовсім не такий, як видавався!
Пекельний праведник, негідник чесний!
О, що ж тобі робить, природо, в пеклі,
Коли ти помістила духа зла
В раю живому чарівної вроди?
Чи бачив хто коли огидну книгу
В такій чудовій, чепурній оправі?
Як оселитись міг такий обман
В розкішному палаці?"
Вірна Ромео:
"Раніш, ніж встигне зрадити це серце
І другому воно себе віддасть,
Я знищу їх обох: і руку, й серце!
Нехай твій (брата Лоренцо) досвід і твої літа
Мені порадять, а як ні - дивись!
Між мною і моїм великим горем
Я посередником візьму кинджал".