Ответы
Ответ:Творчість українських поетів-романтиків 2, 3 хвиль сконцентрована наприкінці 30 — 40 (50)-х роках ХІХ ст., відзначається більш-менш стійким набором романтичних стильових ознак, але доробок кожного митця водночас є своєрідним і за набором тем, мотивів, і за ступенем наближення до народної поетики.Тематично-стильові течії українського романтизму часто переплітаються у творах поетів-романтиків, але акценти в кожного різні. Найбільш представлена фольклорно-історична течія (А. Метлинський, О. Корсун, уся «Руська трійця»), хоча помітна тенденції до психологізації та філософізації, або до синтезу із громадськими мотивами (М. Шашкевич). Психологічно-особистісна лірика найбільше відповідає ідеалам романтизму, але необхідна для неї рефлексивність помалу з’являється у віршах поетів-романтиків (М. Костомаров, В. Забіла, М. Петренко), суттєво філософізується, наближаючись до універсальної та іноді поєднується з громадськими, історичними мотивами.
Поетам-романтикам вдалося повністю звільнитися від бурлескних традицій, але залежність від фольклорної поетики залишається ще сильною (особливо в ліриці «Руської трійці»), бо власну україномовну творчість та фольклорну спадщину вони розглядають як естетично рівнозначні. Надзавдання творчості поступово переорієнтовується на пошук нових поетикальних засобів для вираження внутрішнього світу ліричного Я, що мислилося однак ще не відірваним від народного духу.
Творчість поетів-романтиків 2, 3 хвиль переважно лірична (зрідка ліро-епічна), домінантні фольклорні жанри пісні, думки, балади поступаються місцем ліричному віршу, згодом елегії та романсу. Загальною рисою поезій романтиків є близькість до жанру літературної пісні, бо їхні твори постали спочатку як наслідування, а потім як альтернатива фольклорних пісень. Серед жанрів їхньої поетичної творчості ще наявні балади (або її жанрові елементи), послання, але пишуться такі твори в романтичному дусі — з перевагою індивідуально-психологічного начала (О. Афанасьєв-Чужбинський, В. Забіла, О. Корсун).