Ответы
Ответ: Це в мене таке в унижкіє такий параграф.
І відповідь не моя а @ruminik
1. Періоди розвитку мистецтва давньої Греції. Усе грецьке мистецтво можна поділити на періоди розвитку:
Гомерівський період — XII—VII ст. до н. е.
Архаїчний період — VII—IV ст. до н. е.
Класичний період — IV—V ст. до н. е.
2. Гомер.Філософія та історія. Найвидатнішим поетом давні греки вважали Гомера, якому антична традиція приписує створення поем «Іліада» та «Одіссея». У поемах змальовано героїчне минуле грецького народу.
Намагання пояснити будову світу стали причиною появи такої галузі людських знань, як філософія. Слово «філософія» в перекладі із грецької мови означає «любов до мудрості». Вважають, що першим філософом був Фалес Мілетський. Також до видатних грецьких філософів належать Піфагор, Сократ, Платон та Аристотель. Вони намагалися створити цілісну картину світу й зрозуміти його будову, з’ясувати природу людини, суть її відносин із державою.
Багато інформації про тогочасний світ дійшло до нас завдяки праці «батька історії» Геродота із Галікарнаса, що жив у V ст. до н. е. Геродот відвідав багато країн: Єгипет, Дворіччя, Ханаан, Фінікію, а також грецькі міста-колонії на території сучасної України, північне узбережжя Африки, більшість островів Середземного моря. Всюди він розпитував місцевих жителів про їхнє сьогодення та минуле. На основі цих відомостей та власних спостережень він написав дев’ять книг «Історії».
3. Театр.Дуже популярною розвагою в Давній Греції був театр. Він сформувався на основі сценок, які влаштовували під час Діонісій — святкувань на честь бога виноробства Діоніса. Пізніше театральні вистави показували і під час інших свят. Їх проводили на галявинах або площах, але із часом для цього почали зводити спеціальні споруди — театри.
У середині V ст. до н. е. афінський театр вміщував до 20 тис. глядачів, що становило 7 % населення Еллади.
У виставі брали участь від одного до трьох акторів, а також хор із 15 осіб. Акторами були лише чоловіки. Вони виконували всі ролі, у тому числі жіночі. Для того щоб глядачам було зрозуміло, кого саме вони зображують, актори надягали великі, яскраво розфарбовані маски. Хор пояснював глядачам, що відбувається на сцені.
Переважна кількість вистав були трагедіями. Вони розповідали про героїв, богів або ж реальні історичні події. Трагедії здебільшого не мали щасливої розв’язки, а головний герой часто помирав у кінці історії. Найвідомішими авторами трагедій були Есхіл та Еврипід, які жили в VI—V ст. до н. е.
Комедії з’явилися пізніше за трагедії і вважалися менш почесним жанром, але теж були популярними. У них висміювали нечесних політиків, а також вади пересічних людей: глупоту, жадібність, марнославство тощо. Відомим автором комедій був Аристофан, який жив у V ст. до н. е.
4. Мистецтво та архітектура.Давньогрецьке мистецтво прагнуло досягти досконалої гармонійної краси. Її вираженням була зовні досконала та наділена високими моральними якостями людина. Гармонія пропорцій людського тіла була взірцем для наслідування у творах мистецтва.
Прагнення досягти цієї гармонії яскраво проявилося в архітектурі. Під час проектування будівель використовували вироблені протягом століть принципи гармонійного розміщення частин цілого. Система цих правил мала назву ордер. Існували три основні ордери: дорійський, іонійський та коринфський. Різницю між ними ілюструють пропорції колон, які були основним елементом давньогрецької архітектури.
Приземкуваті колони дорійського ордера за своїми пропорціями мали нагадувати кремезну фігуру чоловіка-атлета. Їх використовували під час спорудження храмів олімпійським богам. Колона іонійського ордера мала відображати фігуру зрілої жінки, а коринфського, яка була тоншою та багато декорованою, — молодої дівчини.
Скульптура підпорядковувалася тим самим законам гармонії, що й архітектура. Вона зображувала досконалі чоловічі та жіночі фігури. Виготовляли їх із піщанику, мармуру, дерева або виливали з бронзи і в більшості випадків яскраво розфарбовували. Скульптурами прикрашали громадські будівлі та храми. Одним із найвидатніших грецьких скульпторів та архітекторів був Фідій. Його 17-метрова статуя Зевса в Олімпії вважається одним із семи чудес світу.
Давньогрецькі гончарі досягли великої майстерності. У VI ст. до н. е. на червоній глині малювали фігури чорною фарбою (чорнофігурний стиль). У V ст. до н. е. весь фон зафарбовували в чорний колір, а для фігур залишали червоний незафарбований колір глини (червонофігурний стиль).
Висновки
Давньогрецьке мистецтво пройшло кілька етапів розвитку після загибелі Мікенської цивілізації: гомерівський, архаїчний та класичний періоди.