3.Прочитайте речення з творів Ліни Костенко. Спишіть. Прокоментуйте, як ви їх розумієте. Поясніть правопис виділених слів. Життя - як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від'їжджає. Все залежить від людських зіниць: в широких відіб'ється вся епоха, у звужених - збіговисько дрібниць. - Ми мовчимо - поезія і я. Ми одна одній дивимось у вічі. Вона не знає, як моє ім'я, мене немає в нашому сторіччі. -
Ответы
Ответ:
"Життя - як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від'їжджає. Все залежить від людських зіниць: в широких відіб'ється вся епоха, у звужених - збіговисько дрібниць" - в цьому реченні Ліна Костенко висловлює своє бачення життя, що порівнює його з вокзалом, де люди приїжджають та від'їжджають, а все залежить від того, що бачать їх очі. "Широкі зіниці" можуть відобразити епоху, тобто великі історичні події та процеси, а "звужені зіниці" можуть уважно стежити за дрібницями, які важливі для конкретної людини.
У цьому реченні правильно написано слова "від'їжджає" та "відіб'ється". Слово "від'їжджає" має апостроф, що вказує на те, що воно складається з двох частин - "від" та "їжджає". Апостроф показує на відокремлення цих частин. Слово "відіб'ється" має апостроф, що показує на відокремлення частини "від" від слова "відіб'ється".
У наступному реченні "Ми мовчимо - поезія і я. Ми одна одній дивимось у вічі. Вона не знає, як моє ім'я, мене немає в нашому сторіччі" - Ліна Костенко описує мовчазну зустріч поезії і авторки, де вони сприймають одна одну візуально, через зіткнення їхніх поглядів, а не словесне спілкування. Авторка стверджує, що поезія не знає її імені, і її присутності не встигає в її столітті. У цьому реченні авторка висловлює ідею про те, що поезія, як і вся творчість, перетинає час та існує поза часом і простором.
У цьому реченні правильно написані всі слова, в тому числі слова з апострофом, такі як "мовчимо", "вічі" та "сторіччі". Апостроф у словах "мовчимо" та "вічі" вказує на відокремлення частини "мовчи" та "вік" від закінчення дієслова та іменника відповідно. У слові "сторіччі" апостроф вказує на відокремлення букви "ч" від закінчення слова, оскільки в українській мові "чч" не може стояти в кінці слова.
Загалом, обидва ці речення містять глибоку філософську думку про життя, час та вічність, яку авторка виражає у своїх творах. Вона показує, що творчість може пережити свого творця та існувати вічно, тоді як життя - це постійний рух та зміна, де кожен з нас є тимчасовим гостем.