Question

Симоненко "37-й рік" (забулися давно образи) Аналіз вірша, срочно будь ласка

Даю 100 балів

Answer 1

"37-й рік" - це вірш українського поета Василя Симоненка, написаний у 1974 році. Він присвячений 37-му року його життя, який поет провів у в'язниці та концтаборі.

У вірші Симоненко описує стан своєї душі, забуття рідних образів та звуків, а також духовне занепадання його народу. Він описує своє скалічене тіло та душу, які зазнали жорстокого та безперервного насильства, але при цьому не втрачає надії та віри в краще майбутнє.

У вірші маємо справу зі складною структурою та мовними засобами, які допомагають передати важкий стан душі. Він складається з 3-х строф, кожна з яких має різну кількість рядків. Вірш характеризується емоційно-напруженою атмосферою, що створюється за допомогою епітетів, порівнянь та метафор.

Наприклад, в першій строфі автор за допомогою протиставлення образу своєї в'язниці та природи, яка залишилася поза її межами, передає почуття свого внутрішнього стану. А в другій строфі за допомогою виразної метафори "як труп, що снує в плащі" передає свою фізичну та духовну зневіру, а також своє становище, коли він не є володарем свого тіла.

Таким чином, вірш "37-й рік" є яскравим зразком соціально-політичної поезії, яка передає глибокі емоції та почуття автора, його переживання й біль, пов'язані з його в'язницею та духов