Ответы
я хочу розповісти про голодомор від імені моєї пра-бабусі.
Моя пра-бабуся народилася в Україні на початку 20 століття, вона жила на селі і прожила багато складних часів, але найстрашнішим для неї був голодомор 1932-1933 років.
Вона розповідала мені, як її родина боролася за виживання в той час. Вони втратили всі свої запаси їжі і зерна, а колгосп забрав у них навіть насіння, яке вони збирали на наступний рік. Люди стали голодувати і померли від недоїдання, недостатнього харчування та хвороб.
Моя пра-бабуся розповідала, як її батько ходив на далекі відстані шукати харчів, але повертався з порожніми руками. Вона казала, що це були страшні часи, коли люди померли від голоду просто на вулицях. Багато дітей померло від недоїдання, їхні батьки не мали змоги ніяк допомогти їм.
Моя пра-бабуся казала, що це була страшна трагедія, яку не можна забувати. Вона пам'ятала про всіх тих, хто загинув від голоду, і завжди говорила про це своїм нащадкам, щоб ми ніколи не забували цю страшну подію та шанували тих, хто вижив і допомагав іншим.