помогите даю 100 баллов
1.Яка частина мови називається іменником?
2.Як розрізняють іменники - назви істот і неістот?
3.Які іменники є власникамм назви,які загальні?
4.На основі яких ознак іменники розрізняються по роду?
5.Які іменники належать до спільного роду? Наведіть приклади.
6.Які форми числа мають іменники? Наведіть приклади.
7.Що означають збірні іменники?
8. Які ви знаєте відмінки? На які питання відповідає кожен відмінок?
9.За якими ознаками іменники поділяються на відміни?
10.Іменники яких відмін поділяються на групи? Які саме?
11. Які іменники не належать до жодної з відмін? Наведіть приклади.
12.Які іменники належать до невідмінюваних? Наведіть приклади.
13. Якими членами речення можуть бути іменники? Доберіть приклади з художніх творів, що ви вивчали на уроках української літератури.
14. Складіть и запишіть лінгвістичну казку про пригоди Іменника.

Ответы

Ответ дал: zlatafedorovashool

Ответ:

Іменник.
Іменники - назви істот відносяться до іменників, які позначають живі істоти, а неістоти - до іменників, які позначають предмети, явища, речі тощо.
Іменники власники назв - це іменники, які вказують на конкретну особу, місце чи річ, наприклад: Іван, Україна. Загальні іменники - це іменники, що позначають різні предмети, явища, речі, наприклад: кіт, річка, стіл.
Іменники розрізняються по роду за закінченням в родовому відмінку однини, а також за значенням.
Іменники спільного роду - це іменники, які можуть позначати представників обох статей, наприклад: дитина, людина, звір.
Іменники мають форми однини та множини, наприклад: стіл - столи, книга - книги.
Збірні іменники - це іменники, які позначають групу речей, які є одного виду, наприклад: квіти, гори, дерева.
В українській мові є шість відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий. Називний відмінок відповідає на питання "Хто? Що?", родовий - "Кого? Чого?", давальний - "Кому? Чому?", знахідний - "Кого? Що?", орудний - "Ким? Чим?", місцевий - "Де? На якому місці?".
Іменники поділяються на відміни за закінченням в родовому відмінку однини.
Іменники другої відміни поділяються на м'які та тверді, третьої - на жіночі та чоловічі, а четвертої - на чоловічі та середні.
Деякі іменники не належать до жодної з відмін, такі як абревіатури (НАТО, ЮНЕСКО), географічні назви (Київ, Дніпро), назви хімічних елементів (гелій, карбон), технічні терміни (комп'ютер, інтернет), тощо.
До невідмінюваних іменників належать такі, які не змінюються за відмінками, числами та родами. До них належать, наприклад, іншомовні слова, які не мають форми родового відмінка (піца, спагетті), міжнародні міри та ваги (метр, кілограм), а також слова, що позначають назви деяких продуктів та напоїв (чай, м'ясо).
Іменники можуть бути підметом, присудком, додатком, обставиною, адресатом, означенням та іншими членами речення. Наприклад: "Дівчина грає на піаніно" (іменник "дівчина" є підметом), "Ліс шумить" (іменник "ліс" є присудком), "Він прочитав книгу" (іменник "книгу" є додатком).
Жив-був Іменник, який завжди змінювався і шукав своє місце в реченні. Він пройшов усі відміни і знає кожен їх закуток. Одного разу він зустрів Артикль, який завжди стояв поруч з іншими іменниками. Артикль розповів Іменнику, що за ним іде іменник і як він змінюється. Разом вони зустріли Прикметник, який розповів про якісні характеристики іменників. Потім до них приєдналися Дієслово, яке показало, як Іменник діє і що робить. Разом вони утворили речення, яке було з розумінням і логікою. Іменник зрозумів, що він не самий важливий і що без інших частин мови не може існувати. І він зрозумів, що його роль у реченні може бути різною - він може бути підметом, присудком, додатком, означенням і т.д. Іменник зрозумів, що він повинен бути уважним і дбайливим, коли виконує свою роль у реченні, адже від його точності та виразності залежить зрозумілість та змістовність тексту. Так Іменник став більш розумним і вмілим, завдяки своїм пригодам з Артиклем, Прикметником та Дієсловом.