написати твір - розповідь: "Мово моя українська, батьківська, материнська!.." (від 10 речень, три абзаци) ПОМОГИТЕ
Ответы
Ответ:
"Мово моя українська, батьківська, материнська!.."
Одного теплого літнього дня я побачила своїх старих друзів. Ми пройшлися парком і наші розмови, як завжди, крутилися навколо рідної мови. Ми ділилися своїми спогадами про навчання в школі, коли вчительки ставили високу оцінку за правильність вимови, а нам доводилось дуже старатися, щоб правильно вимовляти українські слова. Тоді ми не розуміли, наскільки це важливо.
Наші розмови про українську мову були настільки запальними, що зустріч продовжилася в одній з кав'ярень міста. Ми поринули в спогади про наші вчорашні шкільні роки, і я зрозуміла, наскільки моя мова важлива для мене, для моєї культури, для мого життя.
Мова - це душа кожної нації, це наш спосіб спілкування зі світом, це наша ідентичність. Я не можу уявити своє життя без української мови. Це мова, в якій я думаю, розмовляю з друзями та рідними, спілкуюся на роботі.
Мені сумно, коли чую, що деякі люди не бажають вивчати українську мову, не цінують її красу та важливість. Українська мова - це наша культура, це наша історія, це наше майбутнє. Мені хотілося б, щоб українська мова була належним чином оцінена і поважена в нашій країні.
Кожен з нас має відповідальність зберігати нашу мову, нашу культуру, нашу ідентичність.
Тут 5 абзаців. Нічого?
Ответ:
Мово моя українська, батьківська, материнська! Я здогадуюся, що для багатьох з нас мова є просто засобом спілкування, але для мене вона означає більше, ніж просто слова. Вона символізує мої корені, моє минуле, мої цінності, мої переконання та мою національну ідентичність.
Мої батьки завжди наголошували на тому, що українська мова - це наша основна мова. Вони вчили мене спілкуватися на українській мові, читати та писати. Вони говорили, що українська мова - це не просто мова, а культура, історія та душа нашого народу.
Коли я був дитиною, я не зрозумів цього в повній мірі. Я думав, що українська мова - це просто ще одна мова. Але коли я зросла і почав досліджувати свої корені, я зрозумів, що моя мова - це найбільша скарбниця нашої культури.
І коли я почав спілкуватися з іншими людьми, я відчував, що українська мова - це не просто засіб спілкування, але це щось більше. Коли я говорю українською мовою, я відчуваю певну зв'язок зі своїми коренями та своїм народом. Це надає мені відчуття гордості та приналежності.
Мова моя українська - це моя спадщина, що я зберігаю та передаю своїм дітям. Це єдиний спосіб зберегти нашу культуру та національну ідентичність. Я дуже вдячна своїм батькам за те, що вони вчили мене рідної мови.