Question

Есе жага до життя скороченно

Answer 1

Ответ:

Жага до життя - це потужна сила, яка може надихати нас на великі звершення і допомагати переживати негаразди та перешкоди. Ця сила дозволяє нам по-справжньому цінувати життя і все, що в ньому міститься.

Жага до життя - це внутрішній духовний наповнювач, який допомагає нам рухатися вперед і не зупинятися перед труднощами. Це єдина річ, яка дозволяє нам знайти сенс у житті і проживати кожну мить з повною мірою. Вона допомагає нам бути відкритими до нових можливостей і вірити в свої можливості.

Ця жага може виникнути з різних джерел. Вона може походити від творчості, бажання здійснити мрію або досягти мети, або від збагнення того, що життя може бути дуже коротким і ми повинні використати кожну хвилину.

Жага до життя допомагає нам не зупинятися на досягнутому і рухатися вперед, незважаючи на труднощі та негаразди. Вона дає нам силу і мотивацію, щоб не падати духом, коли здається, що все йде не так.

Отже, жага до життя є ключем до успіху і щасливого життя. Вона допомагає нам знайти ціль у житті, відчувати життєрадісність і проживати кожен день з повною мірою. Тому, я закликаю кожного з нас прагнути до цієї жаги і розвивати її в собі, щоб зробити своє життя повнішим і яскравішим.

Объяснение:

Answer 2

Оповідання американського автора Джека Лондона «Жага до життя» справило на мене незабутнє враження. А сам письменник відразу перейшов у розряд моїх улюблених і шанованих. Я вважаю, що він розповів у своєму творі про дуже важливі властивості людської природи, як позитивні, так і навпаки. Це і боягузтво, і відвага, і жорстокість, і людське співчуття, і, звичайно, жага до життя. Письменник розповідає про двох учасників «золотої лихоманки», що відправилися до північних віддалених країв на пошуки багатства. Знайти золото старателям вдалося. Але в оповіданні ми бачимо їх у той момент, коли герої намагаються вибратися до людей і знайти допомогу на морському березі. Вони зовсім виснажені в дикій північній пустелі, в безлюдді. Їх з кожним днем дедалі менше радує золото, яке вони несуть в мішечках — адже смертельно хочеться їсти, страшно хочеться зігрітися.

Кинутий товаришем напризволяще хворий головний герой ледве пересувається до берега. Письменник ставить питання — а чи варто бажання наживи таких мук? Адже заради короваю хліба або шматка смачного м’яса золотошукач дуже скоро готовий був віддати все золото! Чи варто було вирушати в край, де заради виживання товариш Білл кинув головного героя, що став тягарем — без єдиного слова, без вибачення і прощання, не обернувшись навіть? Напевно, ні.

Але минуле не повернути. І всупереч обставинам головний герой твору зміг довести, що є сильною духом людиною. Твори американського письменника Джека Лондона незвичайно реалістичні. Вони присвячені простим людям, на долю яких випало багато труднощів і випробувань. В оповіданні «Жага до життя» мова йде про двох золотошукачів, які після довгих поневірянь по чужій негостинній землі та виявлення багатої жили повертаються до місця першої стоянки.

Головний герой твору незабаром залишається один, нелюдяно кинутий своїм товаришем напризволяще.

Знесилений, з вивихнутою ногою, в розірваному на шматки одягу та без єдиного патрона, він, тим не менш, не втрачає волі до життя й цілковитого самовладання та продовжує наполегливо рухатися до наміченої мети.

Весь шлях перетворився для героя на жорстоку боротьбу за життя. Багато днів він харчувався лише водянистими лісовими ягодами й окропом, його коліна «були здерті до живого м’яса», рушницю втрачено, золото ж довелося залишити. Позбавлення, самотність перетворили головного героя оповідання на істоту, яку навряд чи «можна було назвати людиною». Він перестав будь-що відчувати й хвилюватися. Проте «саме життя в ньому не хотіло гинути та гнало його вперед». І в результаті завзятість, життєлюбність допомогли людині врятуватися, вийти до людей. Ось чому твір «Жага до життя» має таку назву.

Розповідь Джека Лондона вчить нас не втрачати надію і не впадати у відчай навіть у найскладніших ситуаціях та до останнього боротися за своє життя.
Що я думаю про твір?!??

Прочитавши оповідання, я чомусь відразу замислився про те, як вчинив би на місці Білла. Думаю, що не зміг би кинути друга в біді. Для мене завжди були важливі люди, що оточують мене, а смерті я не дуже боюся. Можливо, я загинув би разом з другом. Але голод і тривалі позбавлення змінюють людину, тож я можу опинитися неправий щодо себе. Яке щастя, що на цю тему мені доводиться тільки міркувати! Мене вразило в герої Джека Лондона те, як він відчайдушно боровся за життя. Йому доводилося відганяти від себе то ведмедя, то хворого хитромудрого вовка. Останній довго чекав на його смерть, бажаючи поласувати людським м’ясом. В останній сутичці з вовком золотошукач вийшов переможцем. Він сам перегриз вовку горло й навіть пив його кров, хоча це було болісно та противно. Але він терпів заради життя, бо його зігрівала надія.

На мою думку, саме завдяки силі свого духу старатель і врятувався — доля подарувала йому винагороду. Не дарма кажуть, що перемагають лише сильні духом.
І найважливіше в творі , як на мене є життя людини. Герой розповіді рятується, хоча для цього йому доводиться в результаті викинути знайдене золото. Він зберігає людське обличчя, якщо говорити про моральні цінності людини, чого не скажеш про Білла. Можливо, і це теж врятувало героя. «Було б нерозумно померти після всього, що він переніс», – пише Джек Лондон.

Отже, головна думка оповідання Джека Лондона полягає в тому, що, по-перше, перемагає лише той, хто є сильний духом, тобто має жагу до життя. А, по-друге, за будь-яких обставин не слід втрачати людського обличчя. Золото, гроші — ніщо у порівнянні з моральними цінностями людини. Це оповідання змушує читача замислитись над сенсом людського життя, над поняттями "дружба", "товариськість", "зрада".
Я вважаю, що сенс життя полягає в тому, щоб прожити свій вік гідно, допомагати іншим у тяжку хвилину. Людина не повинна вчиняти нічого, за що потім їй було б соромно.