Ответы
Війна - це трагедія, вона забирає життя тисяч людей і руйнує міста та села. Війна не забирає лише життя бійців, але й цивільних, серед яких є діти, жінки та старші люди. Рік війни запам'ятовується невиправданою жорстокістю та бідністю, що змушує людей виживати за будь-яку ціну.
Рік війни також є періодом, коли виникають нові герої. Бійці, які героїчно борються за свою країну та своїх товаришів по зброї, стають прикладом мужності та відваги. Історії про цих героїв назавжди залишаться в серцях нащадків і відображають ту мужність та відданість, яка може виникнути у людей у найбільш важливі моменти.
Проте, рік війни не є лише показником жорстокості та героїзму. Це також час, коли світлі сторони людської природи виявляються в повній мірі. Рік війни є періодом взаємодії, допомоги та співпраці між людьми. В цей час люди з усього світу об'єднуються, щоб допомогти тим, хто потребує цього найбільше. Це можуть бути допомога з постачанням продовольства, медичної допомоги та інші види підтримки.
Війна. Просто слово. П’ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! Біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та любов…
Що таке війна? Чому вона так впливає на людину? Щоб розібратися в цьому питанні, я вирішив зазирнути до історії людства. Колись війна була для первісних людей запорукою виживання, необхідністю. Вони захищалися від хижих звірів, від нападів інших племен.
З часом люди збудували села та міста, захищаючись від хижаків. Також навчилися розводити худобу та вирощувати хліб. Начебто потреба у війні мала зникнути.Але, звільнившись від потреби воювати заради виживання, люди почали воювати заради слави та збагачення. Імена великих завойовників збереглися донині в історії: Олександр Македонський, Чінгісхан, Тамерлан, Наполеон. Про великі війни складені перекази та легенди. А який хлопчина в дитинстві не грав у війну? Не мріяв мчати з мечем на коні, грізним виглядом розлякуючи ворогів?
Проте що несе війна мирному населенню? От скоро сімдесят років, як закінчилася Велика Вітчизняна Війна. Її відголоски дотепер відгукуються вибухами забутих у полях мін та снарядів. На досвіді воєнного покоління ми знаємо,що війна – це біль та страждання. Зараз уявляється неможливим лежати в окопі в сорокаградусний мороз. Або жити на чотириста грамів хліба в день. З чим можемо ми порівняти біль жінки, що отримала похоронку на чоловіка або сина? Або біль дівчини, яка проводжала на війну хлопця, а дочекалася скаліченого інваліда?
Зараз я спостерігаю за промінчиком сонця, що заходить. Він теплий та лагідний. Я знаю, що за заходом має бути схід. А яким він буде, чи теплим і лагідним, чи жорстоким та кривавим, залежить від нас. І народжується відчуття: не треба більше війни. Ніколи