Ответы
Ответ:
ось
Объяснение:
Твори великого італійського поета Франческо Петрарки були головним джерелом натхнення для багатьох великих авторів. Його вплив помітний у творах Вільяма Шекспіра, Мігеля де Сервантеса та інших відомих письменників. Зокрема, творчість Петрарки, особливо його сонети та інші ліричні вірші, сильно вплинула на Шекспіра та Сервантеса. Шекспір особливо любив творчість Петрарки і часто посилався на неї у своїх п’єсах. Його особливо приваблювали теми кохання, туги та нерозділеного кохання, які так помітні в поезії Петрарки. У «Ромео і Джульєтті», наприклад, Шекспір використовує образ троянди, щоб представити красу Джульєтти — образ, який можна знайти в багатьох сонетах Петрарки. Подібним чином у «Соні в літню ніч» Шекспір посилається на ідею Петрарки про те, що кохання може бути як благословенням, так і прокляттям. Під час написання власних оповідань Сервантес також багато в чому спирався на твори Петрарки. У «Дон Кіхоті», наприклад, Сервантес посилається на кілька уривків із роману Петрарки Rime sparse (Scattered Rhymes). В одному з таких уривків говориться: «Любов — це солодка мука, яка не залишає спокою; це може викликати радість, але й горе; це може принести життя, але також і смерть». Цей рядок багаторазово повторюється в «Дон Кіхоті», коли Сервантес досліджує ті самі теми, які зустрічаються в творах Петрарки, — теми кохання та туги. Загалом і на Шекспіра, і на Сервантеса великий вплив справили твори Франческо Петрарки. Вони спиралися на його ідеї, щоб створити деякі зі своїх найулюбленіших п’єс та оповідань — твори, які продовжують читати й сьогодні. Відродження творчості Петрарки цими двома великими авторами є свідченням тривалої сили його слів та ідей.