Письмово переказати текст та добавити щось про необхідність берегти природу
ЗИМОВИЙ ЛІС
Майже кожний вихідний день ми проводимо в лісі. Там у нашої родини є свої
улюблені стежки.
Входячи до замріяного лісу, ми вітаємо знайомі дерева. Навіть дали імена
деревам, що сподобалися нам. Віковий дуб-богатир має ім'я казкового царя Берендея, берізку назвали Снігуркою. А от стрункі ялинки-підлітки уздовж стежини до лісового озера одержали ім'я Подружки-Зеленушки.
Узимку дуб Берендей спить, але, коли доторкнешся рукою до його залізного стовбура, відчуєш, що кора тепла. У її складках знаходять прихисток різні комахи, а наст під дубом засипаний коричневим різьбленим листям. Лютий вітер сухе дубове листя піднімає і заносить у густий ялинник. Воно, начебто новорічні прикраси, причаїлося у смарагдовій хвої ялинок.
Ми й вирішили напередодні Нового року прикрасити зелених сестричок різнокольоровим серпантином. Як же ми були вражені, коли, прийшовши до лісу, не побачили на звичному місці одну з ялинок. Її хтось зрубав... На пеньку лежала лише сумна сніжна шапка. Ми, звичайно, прикрасили серпантином деревця, що залишилися.
Зажурені, повертаючись додому, купили в крамниці невеличку ялинку в діжці. Вона ще маленька, тому прикрашати її ми не стали. Зиму вона ростиме в нашій квартирі, а навесні ми віднесемо ялинку до лісу й посадимо замість зрубаного дерева. Буде Подружкам-Зеленушкам нова сестричка.
Ответы
Відповідь:
ЗИМОВИЙ ЛІС
Майже кожний вихідний день ми проводимо в лісі. Там у нашої родини є свої
улюблені стежки.
Входячи до замріяного лісу, ми вітаємо знайомі дерева. Навіть дали імена
деревам, що сподобалися нам. Віковий дуб-богатир має ім'я казкового царя Берендея, берізку назвали Снігуркою. А от стрункі ялинки-підлітки уздовж стежини до лісового озера одержали ім'я Подружки-Зеленушки.
Узимку дуб Берендей спить, але, коли доторкнешся рукою до його залізного стовбура, відчуєш, що кора тепла. У її складках знаходять прихисток різні комахи, а наст під дубом засипаний коричневим різьбленим листям. Лютий вітер сухе дубове листя піднімає і заносить у густий ялинник. Воно, начебто новорічні прикраси, причаїлося у смарагдовій хвої ялинок.
Ми й вирішили напередодні Нового року прикрасити зелених сестричок різнокольоровим серпантином. Як же ми були вражені, коли, прийшовши до лісу, не побачили на звичному місці одну з ялинок. Її хтось зрубав... На пеньку лежала лише сумна сніжна шапка. Ми, звичайно, прикрасили серпантином деревця, що залишилися.
Зажурені, повертаючись додому, купили в крамниці невеличку ялинку в діжці. Вона ще маленька, тому прикрашати її ми не стали. Зиму вона ростиме в нашій квартирі, а навесні ми віднесемо ялинку до лісу й посадимо замість зрубаного дерева. Буде Подружкам-Зеленушкам нова сестричка.
Від себе: Ми часто згадуємо в розмові слово «природа». І у кожної людини це слово викликає тільки приємні асоціації та спогади: луки з польовими квітами, білокорі берізки, чисті струмочки й озера, ліси з передзвоном пташиних голосів.
Дійсно, спілкуючись з живою природою, людина відпочиває душею. Міські жителі, відвідуючи музеї та виставки картин, милуються насамперед пейзажами відомих митців — великих майстрів пензлю.
Сама природа вчить нас цінувати красу й мистецтво, а головне — берегти їх. Але не завжди ми можемо захистити прекрасне. Найчастіше з нашої вини — вільної або мимовільної — гинуть ліси, річки, тварини, птахи, забруднюється повітря. І це далеко не повний перелік руйнівного впливу людини на рідну природу. Гублячи природу, людина не усвідомлює, що гине сама. Адже її здоров’я і добра доля залежать від навколишнього середовища.
Тому кожен з нас зобов’язаний завжди пам’ятати про це, повинен вміти бути вдячним. Тож, будемо берегти природу — кожен в міру своїх сил і можливостей. Ми маємо піклуватися про майбутнє нового покоління. Хотілося б, щоб і воно могло побачити й оцінити цю незрівнянну красу матінки-природи.
Пояснення: