ТРЕБА СКЛАСТИ ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ,ДОПОМОЖІТЬ БУДЬ ЛАСКА:
Широкий, як Дніпро, Хрещатик. Попід берегом на тротуарах люди; посередині, на бруківці, – машини... Пливемо ми, линемо, Праворуч багатоповерхові викроковуємо Хрещатиком... будинки, схожі на величезні, кахлею обкладені груби, один на одного громадяться, угору на Печерськ лізучи. Ліворуч Цум склом на сонці виблискує. Далі - здоровенна десятиповерхова міськрада (скільки ж то в ній людей радиться – така велика!). Десь за міськрадою вежа телевізійна небо аж у космос проштрикує. Оце висота! Далі на тлі неба круглі з хрестами бані вимальовуються -то костел. - За вулицею Прорізною Хрещатик звертає праворуч і, порозсувавши будинки подалі від себе (наче збирається крикнути: «Пустіть мене, я хочу пірнути в Дніпро!»), утикається на Європейській площі у філармонію. І через ту філармонію в Дніпро не пірнає... Та після вулиці Прорізної ми по Хрещатику далі не пішли, бо праворуч була станція метро. А метро, як ви знаєте, - це метро! І я хотів би глянути на того, хто, приїхавши до Києва з Васюківки, байдуже пройшов повз метро!​

Ответы

Ответ дал: roantt3
1

Текст описує Хрещатик - головну вулицю Києва. На тротуарах багато людей, а на середині дороги їздять машини. Автор описує свою подорож вниз по Хрещатику, дивлячись на високі будівлі та пам'ятки міста. Справа від нього були багатоповерхові будівлі, які піднімаються вгору на Печерськ. Ліворуч блищить скляний ЦУМ, а за ним видно вежу телебашні. Автор дивується висоті будівель та красі міста. Далі Хрещатик звертає праворуч на вулицю Прорізну, але автор зупинився на станції метро, яка знаходиться праворуч. Автор здивований, як можна бути байдужим до того, що метро - це один з головних способів переміщення в місті.

Вас заинтересует