Порівняйте внутрішню політику Німеччини та Італії
соціал-демократичний
(реформи, відносини з церквою,
рух, урегулювання протестів тощо). Зробіть висновок.
ПИСЬМОВО!!!!!
ДАЮ 60 БАЛІВ
Ответы
Внутрішня політика Німеччини та Італії в історичній перспективі суттєво відрізняється одна від одної. Однак, якщо розглядати соціал-демократичний напрямок, то можна знайти деякі спільні риси та відмінності.
У Німеччині соціал-демократичні партії були активними учасниками політичного життя в країні з часів Бісмарка. Особливо важливим був період після Другої світової війни, коли Соціал-демократична партія Німеччини (SPD) стала однією з провідних партій в країні. SPD втілювала соціал-демократичні ідеї, зокрема, захист прав працівників, підвищення рівня життя населення, розвиток соціальної сфери та забезпечення соціальної справедливості.
У Німеччині було проведено реформи, що спрямовані на розвиток соціальної сфери та забезпечення соціальної справедливості. Наприклад, була створена система соціального страхування, яка забезпечувала медичне та соціальне страхування громадян. Також було створено систему пенсійного забезпечення. У сфері трудових відносин було встановлено законодавчі норми щодо прав працівників та створено механізми забезпечення їх виконання.
У Італії соціал-демократичний рух був слабо розвинений. Однак, на початку XX століття у країні були створені соціал-демократичні партії, які боролися за права працівників та забезпечення соціальної справедливості. Однак, ускладнення політичної ситуації в країні внаслідок економічної кризи та появи фашистського руху перешкоджали розвитку соціал-демократичних ідей.
У 1922 році Муссоліні став прем'єр-міністром Італії та розпочав фашистський режим. Він ввів тоталітарну систему управління, припинив свободу слова та встановив цензуру в ЗМІ. Режим переслідував політичних опонентів та проводив насильствену кампанію проти комуністів та соціалістів.
У Італії не було проведено реформ, спрямованих на розвиток соціальної сфери та забезпечення соціальної справедливості. Влада Муссоліні діяла на користь великих бізнесів та промислових груп, що поглиблювало розбіжності в соціальному розвитку країни.
Італійський режим також прагнув залучити церкву до своїх планів. Муссоліні вважав, що церква може бути корисним інструментом у політичній боротьбі та просуванні своїх інтересів.
Отже, можна зробити висновок, що внутрішня політика Німеччини та Італії була суттєво різною. У Німеччині соціал-демократичні партії діяли активно та проводили реформи на користь розвитку соціальної сфери та забезпечення соціальної справедливості. У Італії соціал-демократичні ідеї були менш розвинені, а фашистський режим Муссоліні придушував будь-які прояви політичної опозиції та ставив на перший план інтереси великих бізнесів.