Ответы
Ответ:
Лобо. У центрі оповідання – трагічна доля незвичайного вовка Лобо, здібності якого вражали людей. Він – справжній лідер, ватажок зграї. Попри всі хитрощі мисливців, Лобо жодного разу не схибив – оминав усі небезпеки. Згубили його почуття, які, як дехто вважає, притаманні лише людині, – любов і відданість. Глибока туга за білою вовчицею Бланкою, що потрапила в біду, призвела до загибелі Лобо. Історія про Лобо і Бланку дуже зворушлива й романтична. Необережний Лобо, байдужий до життя без Бланки, пішов назустріч покаранню від людей за всі збитки, яких він завдав фермерам.
Цитати: "Могутнім володарем, чия свавільна влада простяглася на весь край, був тут старий сірий вовк.", "Усі місцеві скотарі та пастухи добре знали цього хижака", "Старий Лобо — справжній велетень — був надзвичайно дужим і хитрим звіром. Його нічне виття враз розпізнавали усі тутешні люди.", "…протягом останніх років його панування у нього було лише п'ятеро підлеглих, кожен із яких зажив слави своїми величезними розмірами.", "Лобо боявся лише вогнепальної зброї.", "Звичка Лобо дозволяти вовкам жерти лише самими впольовану здобич не раз ставала їм у великій пригоді, а гострий нюх ватажка завжди визначав людський запах і давав їм можливість уникнути неминучої загибелі.", "Але всі отруєні принади, чари й магічні слова були безсилі проти осоружного свавільника.", "Відомо, що розмір сліду звичайного вовка – чотири з половиною дюйми, а відбиток лап старого ватажка сягав п'яти з половиною дюймів.", "…заходився розгрібати землю навколо, доки розкопав і капкан, і ланцюг, і колоду. Лобо перебігав від капкана до капкана і з кожним проробляв те саме.", "Дорогою ми чули тужливе завивання. Старий ватажок блукав мов неприкаяний, сподіваючись знайти Бланку. Він-бо не хотів її кидати, але нічим не міг зарадити біді, порятувати; страх перед вогнепальною зброєю глибоко сидів у ньому.", "Переді мною виріс сам Лобо, могутній володар Курумпо, міцно стиснутий сталевими лещатами. Безталанний герой! Він ні на мить не припиняв пошуків своєї подруги, натрапив на її слід, сліпо, не роздумуючи кинувся вперед і потрапив у пастку.", "Але ватажка не так легко було обдурити. Перш ніж петля зашморгнулася в нього на шиї, він на льоту схопив її зубами, легко перекусив і кинув під себе.", "Промінь життя поволі згасав в очах могутнього володаря Курумпо.".