Question

СРОЧНО написати переказ тексту
На початку жовтня ледве помітною лісовою стежкою, яка звивалася між старезних дубів, ішла дівчинка років тринадцяти. На ній була картата новенька кофтина, синя спідниця й біла хустинка, як терен-цвіт. І ця хустинка різко відтіняла чорні брови дівчинки, її засмагле обличчя й світлі очі. Такі світлі й зелені, що в темряві вони, мабуть, блимають, як світлячки, її кругле ніжне підборіддя схоже було на яблуко, а припечений сонцем кирпатенький ніс скидався на жовту лісову грушку, яка вистигла проти сонця аж на самісінькій верхівці дерева.

Дівчинка несла книжки й зошити. Вона поверталася додому зі школи, йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою, і тільки іноді під її черевиками, взутими на босу ногу, стиха хрускали суха гілочка або жолудь.

Стежка зненацька повернула праворуч, обминаючи круту гору. І тоді стало чути, як весело видзвонює у тиші вода. Прозорий струмок перетинав стежку, і через нього було перекинуто кладку з сухої деревини.



Дівчинка сіла над струмком, поклала біля себе книжки й почала задумливо бовтатись у воді руками.

Руки дівчинки були шершаві, як дубова кора, засмаглі й подряпані. Хустинка в неї зсунулася набік, і з-під неї вибилась хмарка лляного волосся, білого й легкого, як пух, - дмухне вітерець, так воно й розлетиться навколо. І тепер дівчинка стала дивно схожою на кульбабу. В школі її подружки так і кликали завжди: Улянка-кульбабка.

Answer 1

У жовтні дівчинка років тринадцяти поверталася додому зі школи лісовою стежкою, несучи книжки та зошити. Вона була одягнена в картату нову кофту, синю спідницю та білу хустинку, яка різко виділяла її світлі очі та засмагле обличчя. Дівчинка зупинилась біля струмка та почала бовтатись у воді руками, а її хустинка зсунулася набік, показуючи хмарку лляного волосся. Її подружки в школі завжди кликали її "Улянка-кульбабка".

Answer 2

Тринадцятирічна дівчинка в новій картатій кофтині, синій спідниці та білій хустинці прогулювалася лісовою стежкою під старезними дубами на початку жовтня. Її засмагле обличчя, світлі зелені очі та кругле ніжне підборіддя схоже на яблуко. Дівчинка несла книжки та зошити, йшла легким кроком та босоніжка, іноді чути хруснення під її черевиками. Стежка зненацька повернула, обминаючи круту гору, і дівчинка зупинилася біля прозорого струмка, де була перекинута кладка з сухої деревини. Вона почала бовтатися у воді руками та сіла над струмком, поклавши книжки поруч. Хустинка зсунулася набік, з-під неї вибилася хмарка білого волосся, та дівчинка стала схожою на кульбабу, її подружки завжди називали її Улянка-кульбабка.