Срочно будь ласка
У давні-давні часи було славне королівство. Правив ним
король на ім’я Розумність. Було в нього п’ять вірних слуг —
Радість, Смуток, Страх, Подив і Злість. Слуги допомагали
королю правити країною і виконували всі його накази. Ко-
ролівство процвітало, люди жили в ньому мирно і щасливо.
Одного разу король побачив портрет прекрасної принце-
си і закохався в неї. Він вирушив у дорогу, щоб посватати-
ся до принцеси, а на своє місце посадив молодшого брата
на ім’я Дурість. Наказав йому не видавати указів і в усьому
покладатися на вірних слуг: Радість, Смуток, Страх, Подив
і Злість — вони знають, що робити.
Щойно король покинув палац, до Дурості з’явилися
Добрі Порадники і стали твердити йому:
— Навіщо ми терпимо цих трьох негідників: Злість,
Страх і Смуток?
Ответы
Відповідь:
У давні-давні часи, далеко-далеко від тутешніх місць було славне королівство і правив ним Король по імені Розумність. Було у нього п’ять вірних слуг, яких звали – Радість, Смуток, Страх, Подив і Злість. Слуги допомагали королю управляти країною і виконували всі його накази. Королівство процвітало і люди жили в ньому мирно і щасливо.Одного разу король побачив портрет прекрасної принцеси, яка живе в сусідньому королівстві, закохався в неї і вирішив одружитися. Він відправився в дорогу, щоб посвататися до принцеси, а на своє місце посадив свого молодшого брата на ім’я Дурість, але перед цим суворо наказав йому сидіти на троні смирно, щоб не видавав указів і в усьому покладався на слуг – вже вони-то знають, що робити.Тільки король перетнув кордон королівства, як до Дурості з’явилися Добрі Порадники і стали твердити йому в усі вуха:– Ах, навіщо ми терпимо цих трьох негідників: Злість, Страх і Печаль ?! Вони нам все життя зіпсували – вже так змушують нас страждати, так страждати. Стільки бід нам принесли! Вижени їх геть! Без них-то буде куди краще.Дурість послухав Порадників і вигнав Злість, Страх і Печаль з королівства. Залишилися в королівстві тільки Радість і Подив.Ох вже й розвеселе життя пішло! Цілими днями жителі тільки раділи і дивувалися, дивувалися і раділи:– Ха-ха-ха, привіт, сусід! Як я радий тебе бачити!– Хо Хо! Привіт, привіт!-Тільки й чути по всьому королівству: “ха-ха” та “хі-хі”. Що не станеться – усюди Радість і Подив. Добре, вірно?Поки люди раділи та дивувалися, підкралася біда, звідки не чекали. До самих кордонів королівства підійшли війська короля Безумця. Він давно хотів завоювати королівство Розумності, але це йому ніяк не вдавалося, поки Розумність був на троні. Але тут Безумець дізнався, що король покинув свою країну і вирішив скористатися моментом. Він добре підготувався до битви, адже він знав, що крім короля спокій країни оберігають Радість, Подив, Злість, Страх і Печаль. Він не знав, що троє з них були вигнані.Передові війська Безумця, виставивши вперед списи, перейшли кордони. Вони очікували опору з боку армії королівства. Але до цього часу всі солдати і офіцери, аж до генералів, могли відчувати тільки радість і здивування. І замість того, щоб вступити в бій з противником вони закричали:– Ой, хто це ?! Ба, та це ж війська короля Безумця! Ось це так! Яка ж радість! Ура! Ура!Вони не відчували ні страху, ні злості, і тому навіть не намагалися чинити опір. Вже через півгодини всі до єдиного були перебиті. Королівство в лічені години було охоплено Безумством.Солдати Безумця вбивали мирних жителів, а ті навіть не встигали ні злякатися, ні засмутитися, ні розлютитися на ворогів і тому не чинили опір. З реготом і подивом в очах вони вмирали, навіть не розуміючи, що відбувається. Королівство виявилося на краю загибелі.Так би і загинуло славне королівство, але на щастя, король Розумність повернувся після вдалого сватання, і повернув Злість, Страх і Печаль на своє місце. Вселившись в душі мешканців, що залишилися в живих, вони підняли їх на боротьбу з ворогом.Ті, хто був дуже слабкий – маленькі діти, – стали відчувати страх і ховатися, не чекаючи загибелі від рук ворога. І так вижили. Ті, хто мав хоч трохи сили – тими опанував гнів, і вони стали люто битися, і в кінці кінців, перемогли ворога.Після вигнання Безумця всі решта жителі спільно оплакали загиблих, а після декількох тижнів жалоби дали час Радості, щоб відсвяткувати перемогу.Але звичайно, ця радість була не такою безоглядною як раніше, а з долею смутку. Адже через Дурість сталося стільки бід.Після Суму і Радості, жителі дали владу Здивуванню, від якого, з благословення Розумності, стало проявлятися цікавість, сумніви і роздуми про те, що сталося, і як зробити так, щоб подібне більше не повторилося.Багато часу пройшло, перш ніж країна знову змогла стати такою ж процвітаючою, а жителі настільки ж щасливими, як раніше. Король одружився на принцесі, і у них народився син, якого назвали Мудрість. Кажуть, що Мудрість і понині править своїм королівством, чого я і вам бажаю.
Пояснення:
Вся казка