Ответы
Жив-був дід із бабою, і вирішили вони посадити ріпку. Посадили, полили, йому сонечко припікало, він ріс і ріс, і нарешті став величезний, як гора. Тоді дід з бабою побачили, що пора збирати ріпку. Підійшли до неї, стали тягнути, та й не витягають! Взяли дід, баба, і внучок, тягнуть-тягнуть, але все ніяк. Аж раптом згадав дід про звірят і попросив у них допомоги.
Прийшов мишка, та й говорить:
Я тобі допоможу, діду, ріпку виручу.
Взяли мишку за хвіст, тягнуть-тягнуть, а ріпка не виходить.
Вам потрібні більше людей, - говорить мишка.
Тоді прийшов жабеня, її взяли за ноги, а мишку за хвіст, дід, баба, і внучок - за руки, і знов тягнуть-тягнуть. Але все ще не витягують.
Вам потрібні більше людей, - говорить жабеня.
Тоді прийшов котик, його взяли за хвіст, жабеня - за ноги, мишку - за хвіст, дід, баба, і внучок - за руки, і знов тягнуть-тягнуть. І нарешті витягли ріпку!
Тільки всі разом розтягали ріпку, що й котик з жабенятком стали до краю городу, а дід з бабою й внуком стояли на початку. Тоді всі разом зрозуміли, що без допомоги один одного нічого не можна зробити. І радісно повернулись додому з величезною ріпкою. А коли дід нарізав її на шматочки і всі разом скуштували, то було відчуття, що ріпка зійшла ще смачнішою та солодкою, ніж раніше.
Отак і сталася з ними ця чудова історія про ріпку. Дід з бабою зрозуміли, що завжди потрібно допомагати один одному та брати до уваги думку кожного. А внук з радістю розповідав про пригоди зі своїми друзями, мишкою, жабкою та котиком. І ця історія надовго залишалася в їх серцях, нагадуючи про те, як важливо бути разом та допомагати один одному.