Question

Помогите пожалуйста срочно!!!!

Answer 1

я хз подойдзе
Цэ маю гэта:

Елементи сатири у комедії М.В.Гоголя "Ревізор".
Ненавистю груди живиться,
Уста сатирой вооружає,
Той грудний путь його єдиний,
З карающою лірою звертається.
М.А. Мекрасов

Усі персонажі комедії є хабарники, льстивці та доносники. Городничий - не дурний, але його розум сприяє особистому збагаченню та тому, як перед почтовою вищістю представити свої темні справи в кращому вигляді. Городничий може видати гроші для будівництва церкви з себе в кишеню, а в звіті повідомляє: «... почала будуватися, але згоріла...», може кинути одного та взяти іншого на винагороду. Він є випадковим хабарником та оправдовується: «... немає людини, яка б не мала своїх гріхів. Це так самим Богом устроєно, і вольтерійці надарма проти цього говорять».
Суддя Ляпкін-Тяпкін - представник обраної влади. Його прізвище говорить само за себе, що відбувається в його суді. Кар'єрист і хабарник, він не приділяє уваги судовому процесу. Його цікавлять тільки полювання, він бере хабарі бігленькими цуциками. Але йому доводиться бути освіченим та вольнодумцем, оскільки прочитав п'ять-шість книг.
Опікун богоугодних закладів Артемій Філіппович Земляника замість того, щоб дбати про хворих, він краде у них. Весь лікувальний процес складається з формули: «... чим більше близько до природи, тим краще... Людина проста: якщо помре, то і так помре; якщо одужає, то й так одужує». Гоголь описує його так: «Дуже товстий, неспритний і незграбний, але при всьому цьому підступний та шахрай».
Галерею посідає голова учбових закладів округи Лука Лукич Хлопов, людина нерішуча та дуже перелякана. Він сам про себе говорить так: «З говоріть зі мною одним чином хтось вищий, мені просто немає Душі, і язика, як у багна».
Ніким не кращий, ніж інші, є поштар Іван Кузьмич Шпекін, «простодушний до наївності чоловік», який зламує і читає чужі листи.
Хитрість являє будівельник Хлестаков має всі «переваги» провінційних чиновників, а в чомусь можливо, що перевищує їх. Він є абсолютно порожньою людиною, «без царя в голові», але смілості у ньому не вистачає.

Якщо уважно дивитися на навколишню дійсність, то раніше чи пізніше виявляться всі герої гоголівської комедії. Це актуальність та незгасна цінність його сатири. Сатира Гоголя - це філософська сатира. Кожен персонаж є носієм своєї філософії, заради якої і оправдовує свої вчинки. Городничий у всьому бачить волю Божу: «Це так самим Богом встановлено». Поштар зламує та читає чужі листи ради цікавості: «... смерть люблю дізнаватись, що нового на світі є». Ляпкін-Тяпкін, також «трохи вольнодумний», може оправдати будь-яку свою дію. Думка Земляники щодо лікування вже відома нам. Звичайно, Гоголь осуджує самовпевненість своїх персонажів, їх некритичне ставлення до себе, переконання у своїй переваги над іншими, гордість і подлість, але навіть в самих нелюб'язних створіннях він бачить живу душу, хоч їх пороки й роздавили їх.
Гоголь не вважає своїх персонажів жахливими злочинцями та повністю пропалими людьми. Він запрошує роздивитися їх, їх життя та зрозуміти, що це і є наше життя, а вони - частина нас самих.
Гоголь, який володіє потужним талантом художника, проникливим розумом філософа та психолога, бездоганно володіє найнебезпечнішою зброєю сатири й не віддаляється від своїх створінь. Він знаходить в собі силу писати не про ідеальних людей, а про живих людей з їх страстями, пороками та мріями. Сатира Гоголя - це не карикатура на життя та, звісно, не високий ідеал, до якого потрібно прагнути. Це - саме життя.