Ответы
Відповідь:
1). Демографічний вибух - це процес різкого зростання кількості населення.
2). Збільшення чисельності населення стало причиною аграрного перенаселення — явища, коли земель для сільськогосподарського обробітку на всіх бракувало. У пошуках заробітку люди масово переїздили до міст. Розвиток промислового виробництва сприяв мобільності робочої сили. Польські робітники приїздили на французькі шахти на півночі та у Рурський басейн. Ірландці їхали до Англії, де прокладали дороги, рили канали, пізніше — будували залізниці. У 1830-ті рр. близько 10 тис. європейців щорічно мігрували у пошуках роботи, до кінця століття ця цифра сягала 1,5 млн. Також внаслідок аграрного перенаселення селяни мігрували не лише до міст, а й виїжджали до США, Канади, Австралії та Нової Зеландії, Аргентини. Те ж саме стосувалося і сімей колишніх ремісників. Причиною еміграції міг бути і голод: у 1845-1849 рр., рятуючись від Великого голоду, понад 1,7 млн ірландців, тобто одна сьома населення, залишили острів. Більшість з них переселилася до США.
3). Процес прискорився у другій половині, тому що було зроблено ряд медичних відкриттів (зокрема, поширення вакцинації від віспи, винайденої Едвардом Дженнером, відкриття Луї Пастера — пастеризація (кип’ятіння перш за все хірургічних інструментів) та сироватки від сказу, Джозефа Лістера, який з 1875 р. запровадив антисептики при операціях, Джеймса Сімпсона, який у 1840-х рр. став застосовувати наркоз);
- Запровадження публічної гігієни (будівництво каналізацій та водопроводів у містах), початок масового виробництва та використання мила.
Процес гальмувався на початку століття, тому що До середини XIX ст. у великих європейських містах не існувало каналізації та системи очищення води, тому міські джерела нерідко були джерелами розповсюдження холери. Через великий наплив нових мешканців у містах стало бракувати житла. Орендували не лише кімнати в будинках (в одній могло ночувати кілька сімей), а й комори, повітки, погреби, хліви. Будинки були брудними, а на додачу — темними і холодними, тому що власники помешкань економили на опаленні. Так, 1832 р. у Парижі спалахнула епідемія цієї хвороби, що забрала 20 тис. життів. У 1850-х рр. англійський лікар Джон Сноу довів зв’язок між поширенням захворювання та якістю води, але лише після літа 1858 р., яке увійшло в історію як «Великий сморід» (тоді вміст переповнених стічних ям потрапив до Темзи, це викликало настільки великий сморід, що Парламент виїхав з міста), у Лондоні розпочали роботи зі зведення централізованої каналізації.
Пояснення: