Question

Холодним, білим безмежжям, по самісінькі груди провалюючись у глибоких, сипучих снігах, до крові розбиваючи об твердий крижаний панцир мідні кігтисті лапи, мчала люто й на одному подиху дика, знавісніла од почутого запаху свіжої крові вовча зграя. Три самці і дві самиці стрімко, наче птиці в мить злету, кидали від намету до намету легкі мускулисті тіла і, гінко розпластані у відчайдушному кидку, красиво і хижо витягувались у якомусь неймовірному шпагаті, демонструючи силу і натренованість.
Першим ішов Вожак. Старий відчаюга прожив довге, сповнене ризику і самопожертви життя, упродовж якого сотні разів зазирала в його безстрашні вічі смерть, змахуючи гострим лезом коси над його передчасно посивілою головою. Він, визнаний лідер, боєць без страху і сумніву, розумний і по-мудрому передбачливий, завжди ішов назустріч небезпеці. Навіть коли був реальним шанс уникнути її, обійтися малою кров'ю. Він понад усе любив безкомпромісність і впевненість у собі, і вдача не зраджувала Йому. На його мускулистому, маслакуватому тілі можна було налічити не один десяток рубців од заподіяних у різні часи й різними суперниками ран, важких і не дуже, глибоких і не вельми... Йому судилося побачити й пережити чимало на не такому вже й короткому відтинку життя. Він жив за суворими законами тундри, і цим усе сказано.
Завдання: пояснити розд. знаки, вказати част. мови​

Answer 1

Ответ:

знаки препинания и сказуемой подлежающия