Ответы
Ответ:
Колись давно, на вершині гори, висів старовинний замок, який відомий був своєю красою та розкошшю. Він був перлиною архітектурного мистецтва та незаперечним символом могутності та влади. Стіни замку були високі та міцні, як зіркове небо, а його вежі підносилися високо вгору, ніби викликаючи величезний силует понад землю.
Але час не стоїть на місці, і замок був залишений без уваги та догляду протягом багатьох років. Похмурий туман вкрив стіни, що колись були світлі та блискучі, а розкішні вікна стали розбитими та загалом розшарованими. Замок більше не був символом могутності та влади, він став свідком часу та промінцем минулого.
Але хоча замок зазнав багатьох потрісканих стін та знущань часу, він залишився величним та заворожуючим. На вежах все ще можна було побачити герби колишніх володарів, а на дверях залишилися сліди минулих святкових урочистостей. Замок став прихистком для різних тварин, і тепер було чути лише їхні скромні шурхоти та тихі пискляві звуки.
Все ж таки, хоча замок був занедбаний, він продовжував привертати увагу людей. Багато людей приходили, щоб доторкнутися до давніх часів та побачити цю величну будівлю з ближчого відстані. Хоча його стіни були пошкоджені та розколоті, це не змінювало той факт, що цей замок продовжував залишатися символом минулого.