Ответы
Зовнішня краса відображається в зовнішньому вигляді людини - це її зовнішній вигляд, рухи, манери та інше. Красивий вигляд може викликати позитивні емоції, збільшувати самооцінку та покращувати взаємини з іншими людьми. Але важливо пам'ятати, що краса - це не головне, іноді душевна глибина може бути важливішою, ніж зовнішня краса.
Внутрішня краса - це особистісні якості людини, її духовність, моральність та інтелектуальні здібності. Вона відображається в її почуттях, думках та вчинках. Внутрішня краса може робити людину доброю, милосердною та щедрою, та допомагати їй бути успішною та впевненою.
Краса людини - це багатство, яке може бути розвинуте та підкреслене, але вона повинна бути виражена з розумінням та повагою до інших. Найважливіше, щоб краса була внутрішньою, бо саме вона може вплинути на якість нашого життя та наші взаємини з іншими людьми.
Ответ:
Краса людини не у її зовнішності
Щоранку по дорозі до школи я зустрічаю багато людей. Деяких з них я бачу регулярно, а з кимось навіть вітаюся. Як правило, ми судимо про людей по їх зовнішньому вигляду. Якщо людина неохайна, то навряд чи ми почнемо з нею спілкування. Нам навіть не захочеться дізнатися, а чи є у нас щось спільне. Можливо, ця особа так само, як і я, любить читати книги або слухати класичну музику. Але мені про це не буде відомо, бо я не зможу перебороти себе та почати спілкування. Дуже шкода, що ми звикли бачити в людях їхні недоліки та акцентуємо на цьому свою увагу.
Кожна людина, перш за все, — особистість з позитивними й негативними рисами характеру. У світі немає жодної ідеальної людини, на яку варто було б рівнятися. Всі ми недосконалі, тому варто закривати очі на якісь недоліки та вчитися бачити в людях прекрасне.
Отже, краса людини не у зовнішності, а у її внутрішньому світі.
У чому полягає цінність краси людини?
Я впевнений, що справжня краса людини полягає не у зовнішності, а у поведінці, тобто вчинках. Найважливішою є внутрішня краса, бо саме вона свідчить про багатий духовний світ особистості.
Якщо людина гарна лише зовні, її можна порівняти з цукеркою в яскравій обгортці, що на смак не є смачною. Але людину, як цукерку, не виплюнеш. Якщо вона всередині порожня, з нею не хочеться спілкуватися. А якщо ця людина байдужа, жорстока, безсердечна, то, живучи серед нас, вона робить суспільство хворим.
Прикладом людини з фізичними вадами, але красивої духовно, тобто з багатим внутрішнім світом, є християнський проповідник Нік Вуйчич, який народився без кінцівок.
З творів художньої літератури, які ми вивчали у шостому класі, мені запало у душу оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник». Його головний герой, хлопець Федько, був неохайним зовні, з бідної родини, проте чуйним, щирим, сміливим та щедрим на добро. Врятувавши Толю, сина господарів будинку, він здійснив по-справжньому героїчний вчинок.
Отже, коли кажуть, що краса врятує світ, я переконаний, що мають на увазі внутрішню, духовну красу, адже саме вона є справжньою.
В людині стільки прекрасного
Кожна особистість зможе чимось здивувати. Наприклад, у мене в під’їзді на четвертому поверсі живе бабуся. Вона часто сидить на лавці та доглядає за квітами, що ростуть у дворі. Любов Степанівна — гордість нашого будинку. Колись давно вона була відомою піаністкою, а зараз дає приватні уроки всім охочим. При цьому, зустрівши її на вулиці, ви ніколи не скажете, що ця людина є педагогом. Адже її одяг не відповідає соціальному стану.
Мені здається, що така поведінка й ставлення формується через джерела знань і людей, які оточують нас. Наприклад, бойовики та детективи вчать нас завжди тримати руку на пульсі подій і шукати негативні риси співрозмовників. Можливо, хтось з них здатний на зраду, злодійство чи кримінальний злочин. Безумовно, людина повинна бути уважною до всього, але потрібно зберігати золоту середину. Я вірю, що прийде час, і література вчитиме нас цінувати доброту, красу та щирість людини.
Можливо, якби всі ми стали хоч трішки добрішими й вміли дивитися не тільки на оболонку, а у людську душу, то було б менше конфліктів і сварок. Ми б розуміли один одного та не сердилися через дрібні непорозуміння. В людині стільки прекрасного, що не вистачить і життя, щоб розглянути всі.
Як розкривається краса душі людини?
Нас характеризують наші справи та вчинки. Ось тут і оголюється назовні справжня сутність людини, розкривається вся краса її душі. Тільки безкорислива людина, що живе за Божими законами, може зняти з себе останню сорочку, поділитися єдиним шматком хліба та нічого не попросити натомість.
Українські жінки красиві не тільки зовні, але й душею, вся велич якої проявляється у важкі хвилини. Їм властиві такі риси, як уміння співпереживати, гостинність, доброзичливість, милосердя, вірність. Ось чому багато іноземців хочуть одружитися саме на українських жінках.
Отже, на мою думку, справжня краса людини криється в її душі. Її проявом є справи та вчинки, які ми робимо в своєму житті. Не дарма мудрі люди кажуть, що саме духовна краса врятує світ.
Яка краса справжня?
Яскраві промені весняного сонця пробиваються крізь прочинене віконце лікарняної палати. Йде внутрішній обхід. Літній доктор з розумними, строгими очима прискіпливо розпитує у медсестри про стан здоров’я кожного свого хворого. Подовгу стоїть у післяопераційних ліжок і, нарешті, обернувшись біля виходу, широко посміхається. А це означає, що все в порядку! «Гарний мужик, цей доктор. Красень!», – перешіптуються йому вслід хворі. Але я дивуюся епітету «красень».
Пройдуть роки, перш ніж я зрозумію всю суть вдячних слів про цього чудового лікаря. Справжня краса людини — це її душа. Це здатність до співчуття та милосердя, вміння вкласти в свою працю не тільки талант, але й особливу сердечність та доброту. Коли цей люб’язний доктор повертав до життя багатьох безнадійних пацієнтів, то крім їхньої нескінченної подяки, він сам отримував неймовірну радість і задоволення.
Объяснение: