твір роздум на тему "випадок з життя"
якась цікава історія повинна бути!
десь на листок ​

Ответы

Ответ дал: sksjdhxjdkdkkdd
0
Кілька років тому, коли ми були ще в 6-му класі, в нашу маленьку школу прийшов новий вчитель англійської мови. Попередня, Олена Олександрівна, пішла в декрет і їй на заміну прийшла мініатюрна Вікторія Володимирівна зростом не вище 150 см. Завдяки високим каблуками вона дотягувала до 155-160 см, але це не сильно вирізняло її з натовпу дітей.

Це був її перший робочий день в цій школі, старшокласники не сприймали її всерйоз і кілька разів навіть жартували над нею. У нас її урок повинен бути четвертим, відразу після великої перерви.

Після їдальні всі як завжди рвонули в клас дуріти. Це як раз той період був, що хлопчики загравали до дівчаток способом смикання за косички і подібними причіпками. Загалом, в класі почався шум, гам і біганина.

Я ганялася за однокласником навколо парт і хотіла накрутити вуха за те, що той мене боляче вщипнув. Після декількох кіл Саша вискочив з класу і побіг по коридору.

І тут мені в голову прийшла, на той момент, геніальна ідея стати біля дверей і коли він повернеться, а він все одно повернеться, гарненько вдарити все тим же віником.

Продзвенів дзвінок, всі розсілися по своїх місцях, а я стою, чекаю. Чуються кроки по коридору все ближче і ближче, я максимально розмахую і при найменшому відкритті дверей з усього маху вдаряю віником Сашку. Яке було моє здивування, коли весь клас замість звичайного сміху застиг.

Виявляється я «присвятила» віником нову вчительку Вікторію Володимирівну, яка зі сльозами на очах розгорнулася і пішла, не зібравши навіть папери, що випали з її рук. Клас тільки потім дозволив собі розсміятися.

Трохи заспокоївшись, ми зрозуміли, що вона зараз повернеться з директоркою і нам, а зокрема мені ох як буде непереливки. Але вона і тут змогла нас здивувати.

Через 5 хвилин повернулася і зайшла в клас, прикривши обличчя папкою, і опустила її тільки коли переконалася, що в неї більше нічого не летить.

Зі словами – Ну чого-чого, а такого посвячення я не очікувала. Ми знову розсміялися і потім я, вже вибачившись, розповіла, чому так вийшло. Зараз вона наш керівник і дуже нас любить, а той випадок ми згадуємо досить часто і вже разом з нею сміємося.
Ответ дал: wozniukdina
0

Ответ:

Объяснение:

Коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів.

Вас заинтересует