твір на тему: моя улюблена героїня із творів Тараса Шевченка. Допоможіть будь ласка!!!Даю 35 балів!
Ответы
Ответ:У творах Тараса Шевченка є безліч яскравих і неповторних героїнь, але серед них однією з моїх улюблених є козачка Оксана з поеми "Гайдамаки".
Оксана - це жінка сильного духу і незалежної думки, яка відчайдушно бореться за свою волю і право на щасливе життя. Вона звикає до складних умов та жорстокості життя війни, але при цьому зберігає свою жіночність та віру в добро. Оксана - це символ боротьби за свободу, яка не здавалася перед ворогами, але при цьому була здатна до жертви та самопожертви, щоб зберегти своїх близьких.
Оксана - це героїня, яка втілена у духовному світі кожної жінки, яка має свій характер та впевненість у своїх силах. Вона навчає нас тому, що кожен з нас може знайти в собі силу боротися за свої права та життя, що добро переважає зло, і що наша воля та самопожертва можуть допомогти нам перемогти будь-які перешкоди на шляху до щастя.
Тож, Оксана - це не просто героїня творів Тараса Шевченка, а символ сили та волі, героїня, яка завжди залишиться в нашій пам'яті як зразок сильної та незалежної жінки, яка здатна до жертви та самопожертви для того, щоб зберегти свій духовний і сімейний вогник.
Объяснение:
Сюжет “Лілеї” простий, побудований на фольклорній основі. У дусі романтизму в баладі відчувають, розмовляють, “кохаються” квіти Лілея та Королевий Цвіт. Вона розповідає про свої страждання в минулому – людському – житті: як з дитинства
її не любили люди, що росла вона в будинку пана, а мати її чомусь “все в’яла та нашого злого пана кляла-проклинала. Та й умерла”. Дівчинка не знала, що вона була панський байстрям – тобто позашлюбною дитиною. Коли панові довелося поїхати, люди не тільки спалили його маєток, а ще й познущалися над нею, хоч вона не була винною ні в чому. Далі сюжет з реалістичного знов стає міфологічним. Дівчина померла зимою, бо ніхто не впустив її до хати, а навесні на тому місці виросла прекрасна квітка – біла Лілея-Снігоцвіт. І ось в цій подобі люди її полюбили, милувалися її красою, проте Лілея не може пробачити їм заподіяне.
Мені
здається, що цим фантастичним відродженням Шевченко показує нам невмирущість живого та прекрасного. Через свою ненависть до пана люди довели до смерті його ні в чому не повинне дитя. Проте вона не вмерла, а перетворилася на прекрасну квітку та подарувала їм свою красу. Хоч вона плаче та причитає, та душа Лілеї чиста та невинна, вона не розуміє, за що люди так з нею вчинили, проте сама вона не ненавидить їх, а лише сумує через зло та несправедливість, що є у світі.
Цей твір – неначе пісня. Він мелодійний та виразний. У ньому багато красивих фольклорних художніх засобів – “І заплакала Лілея Росою-сльозою…”, “А весною процвіла я цвітом при долині, цвітом білим, як сніг, білим! аж гай звеселила”. Мова Лілеї-дівчини ніжна та сумна, як її душа.
“Лілея” – мій улюблений твір Шевченка, тому що своєю простотою, глибиною та художньою досконалістю він торкається мого серця, змушує зрозуміти щось важливе про себе та світ, в якому ми живемо.