Ответы
Ответ:
Підтримати
Русский
English
Вразливість демократії: що олігархи зробили з Латинською Америкою
Ана Ісабель Лопез Гарсіа
Державне управління
Photo: natis76/depositphotos
23 Січня 2017
FacebookTwitterTelegram
5007
Олігархи мають значний вплив не тільки в Україні, але у й багатьох формально демократичних країнах. Латинська Америка — один із регіонів, де політику визначають слабкість держави та всюдисущість олігархів, які проникають у державні та політичні інститути для захисту своїх статків. Відтак, із досвіду Латинської Америки можна винести низку уроків про політичну роль, яку олігархії відіграють у молодих демократіях, їхні наслідки для демократичного розвитку та альтернативні способи зменшити олігархічний вплив у суспільстві.
Згідно з Лінцом і Степаном (1996), демократія є «формою правління» в сучасній державі, яка гарантує й захищає політичні й громадянські права всіх громадян. Втім, умови, за яких ці права здійснюються, не з’являються автоматично шляхом проведення вільних, прозорих і конкурентних виборів (Шумпетер, 1942; Даль, 1971). За визначенням, для відстоювання й захисту ефективного здійснення громадянських прав демократія потребує життєздатної, бюрократично компетентної держави з потужною бюджетною забезпеченістю та контролем над територією, про суверенітет якої вона заявляє (Лінц і Степан, 1996; Пжеворскі, 1995). Таким чином, міцну демократію характеризують не лише громадяни, що засвоїли демократичні практики та цінності, але й наявність ефективної держави. Якщо молоді демократії прагнуть закріпити свої здобутки, їхня демократизація має супроводжуватися реформами, що зміцнюють державні інститути.
У Латинській Америці ніколи не існувало ефективних держав, та й перехід до демократії в 80-90-х роках не приніс значних змін у цьому напрямку. Відтак, усі країни регіону страждають на «дефіцит демократії»: або як бюрократії, здатні впроваджувати в життя закони, або як системи оподаткування з метою перерозподілу, або як монополісти, які застосовують силу й здійснюють контроль над територією країни. Значною мірою це пов’язано з поширеністю олігархічної політики. Демократія є синонімом рівності, прозорості й підзвітності, а олігархічна політика є обмежувальною й такою, що прагне забезпечити себе імунітетом від держави (Фоурейкер, 2007). Ще з колоніальних часів олігархічний вплив у цих країнах був щільно пов’язаний із процесами їхньої інтеграції у міжнародні ринки. Упродовж століть еліти-експортери товарів домінували над власністю на землю, тож латиноамериканські країни так і залишилися залежними від експорту сировини. Латинська Америка — регіон, де панує найбільша у світі нерівність; 10 відсотків латиноамериканців володіють 70 відсотками багатств регіону (ECLAC-Oxfam, 2016). Навіть у Чилі, одній із найефективніших демократій регіону, дохід найбагатших 10 відсотків громадян у 25 разів вищий, ніж дохід найбідніших 10 відсотків.