Ответы
Ответ:
Объяснение:
У сиву давнину мова, як великий скарб, передавалась з вуст у вуста, від покоління до покоління.
Сім'я, а потім рід з його багатогранним життям були єдиними вчителями молоді.
Можна, мабуть, припустити, що чоловіча частина роду творила слова, пов'язані з мисливством, рибальством, ремеслами, війною.
Жінки, очевидно, творили слова, пов'язані з побутом, почуттями.
Безперечно, особливе місце в розвитку мовної культури займали знахарі, відуни, старійшини роду.
Вони, по-перше, зберігали існуючий словниковий запас, а, по-друге, самі творили нові слова, пов'язані з віруваннями, явищами природи, лікуванням людей.
Доведено, що спочатку виникли слова, які означали конкретні предмети, дії, ознаки (земля, небо, вода, їсти, іти, синій, зелений, білий ...), і лише згодом - абстрактні поняття (сум, радість, час).
Отже, берегинею мови була сім'я.
Зазвичай, від колискової до похоронного плачу людину супроводило рідне слово.