Ответы
Ответ:
У період з 1569 до 1795 року територія України належала до складу Речі Посполитої. В цей час тут була розвинена земська адміністрація, яка керувала містами та сільськими громадами. Польща в цей період була релігійно терпимою державою, тому на території України розповсюджені різні релігії: православ'я, греко-католицизм, римо-католицизм, юдаїзм та іслам.
Українці працювали в основному у сільському господарстві, яке було в основі економіки Речі Посполитої. Крім того, розвинене було ремесло та торгівля. Українські міста, такі як Львів, Кам'янець-Подільський, Чернігів та інші, були відомі своєю культурною та економічною активністю.
Українці мали свої традиції, культуру та мову, але вони були меншістю серед населення Речі Посполитої. Основною мовою була польська, а також латинська та єврейська.
Українці входили до складу козацької еліти Речі Посполитої та брали участь у козацьких повстаннях, таких як Хмельниччина, Первоцвіт, Коліївщина. Однак, у результаті репресій, багато українських козаків переселилося на західні землі Російської імперії.
Объяснение:
Українські землі у складі Польщі зазнавали утисків і нещадних репресій. Всі польські землі були поділені на Польщу А і Польщу Б. Українські землі належали до Б. Якщо Польща А отримувала державну підтримку і дешеві кредити, то Польща Б була сировинним додатком і ринком збуту, а також джерелом робочої сили. Проводилась політика полонізації, що передбачала заборону мови, ліквідацію автономії Галичини. Політика пацифікації (умиротворення), яка проводилась придушення силою повстань і репресій, була засуджена Лігою Націй.
Загалом, у складі Польщі українські землі зазнавали репресій і утисків навіть у повсякденному житті.