Ответы
Тараса Шевченка протягом життя арештовували декілька раз. За що ж арештували на той час маловідомого, проте талановитого художника, й поета?
Причини арешту Шевченка відомі:
Це участь у Кирило-Мефодіївському братстві та «написання віршів мовою малоросів», які могли посіяти «думки про вигадане блаженство часів гетьманщини»
Перший арешт Шевченка – 1847 рік в Києві
Весною 1846 року молодий Тарас прибув до Києва, де й оселився. Тієї ж весни і вступив до Кирило-мефодіївського братства – таємної політичної організації. Приблизно в тей самий час подав заявку, щоб стати вчителем з малювання в університеті, яку затвердили тільки 21 березня (5го лютого) 1846. Але, вже в березні 1847 року членів братства почали затримувати, самого Шевченка заарештували 5 (17) квітня 1847. Затримання відбулося на дніпровській переправі, в той час як Тарас Григорович повертався до Києва. При ньому була знайдена збірка віршів «Три літа», яку було конфісковано. Самого арештанта було відправлено до Петербургу, де й ув’язнили в третьому відділі імперської канцелярії. Як з’ясувалося, причиною арештів був донос.
Перебування Шевченка в Казематі
За свідченнями Тарас на допитах тримався гідно, товаришів не видав, поглядів своїх не змінив, і не зрікся. За гратами пробув близько 2х місяців та на суді не змогли довести його участь в Братстві. Однак, призначили рядовим солдатом в оренбурзький окремий корпус. Однією з умов була заборона на написання віршів, та малюнків.
Другий арешт 1850 р. в Оренбурзі
Другому арешту Шевченка (Оренбургі) передувала ціла низка подій – до жінки Герна, близького товариша Тараса почав залицятися прапорщик Ісаєв. І коли по місту пішли чутки Шевченко обурився поведінкою пані Герн і сказав, що не дозволить «безкарно ганьбити ім’я поважної людини».
Не дивлячись на попередження, що їх давав Лазаревський, Шевченко не зміг витримати знущань над товаришем. Він підстеріг пару та силоміць привів їх до будинку Герна, де Ісаєва було випроваджено з ганьбою. На наступний день Ісаєв подав керівництву донос. В доносі значилося «Шевченко ходит в гражданской одежде и, несмотря на запрет, пишет стихи»
При обшуці поліцією в Шевченка було знайдено матеріали - листи та вірші, й цивільний одяг.
27 квітня 1850 р., Шевченка вдруге заарештували й три тіжні протримали на гауптвахті. А вже 12 травня вислали до 5го батальйону в Орську фортецю, де він раніше починав свою службу.
Приблизно в цей час військовий міністр ознайомився зі справою та віддав наказ на слідство, на підставі забраних у Шевченка матеріалів.
Царем була укладена резолюція – розпочалося слідство.
Шевченка знову заарештували та посадили до Орської каторжної тюрми. Цьому передував царський указ тримати його під суворим арештом. На слідстві Шевченко відповідав щиро й точно. Допит вів полковник Чигир, що прибув туди спеціально для цього допиту. Детальніше з зізнаннями Шевченка можна ознайомитись в 6 томі «Повного видання творів Шевченка» Українського наукового інституту.
На підставі знайдених у Шевченка листів був відданий наказ заарештувати також і товаришів Шевченка. Левицький намагався втопитися, проте його врятували. А Головко застрелився, коли до нього завітали жандарми.
Проте за результатами слідства ніякої політичної загрози виявлено не було й царем було виказано, що за достатню кару вистачить вважати перебування в казематах. За тим, 8 жовтня за наказом Обручева Шевченка було вивезено з Орської фортеці до Новопетрівського Укріплення.
Третій арешт 1859 р. на Черкащині
Як тільки Шевченко отримав пашпорт на виїзд з Петербургу (1859 р), жандарми повідомили про приїзд поета в Україну. Тому з самого приїзду за Шевченком стежили.
Третій арешт Шевченка відбувся 13 липня. Коли він повертався до садиби Максимовичів, у якого гостював. Причиною арешту став донос про «Блюзнирство» та слова що «не треба ні царя, ні панів, ні попів». Сам Тарас Григорович свідчив, що «ніколи б не міг наважитися на такі слова, бо знає свої стосунки з урядом, та розуміє що за ним стежать». Більшість свідків теж говорили, що «проти уряду нічого лихого Шевченко не говорив». Однак в Рапорті Табашникова (ісправника) було вказано висновок, що Шевченку потрібно заборонити їздити по Україні. На щастя Тараса справу передали українцю Андрієвському й Шевченка було вислано до Києва.
З 13 по 18 липня Тараса Шевченка тримали під домашнім арештом в Мошнах, згодом, перевели до Черкас, проте, 21 липня знову надіслали в Мошни. Від був здебільшого вільний, але завжди під наглядом сотського.
28 липня Шевченка доставили в Київ, де він власною рукою написав зізнання щодо своїх поглядів, які, згодом, були представлені Андрєвським, Васільчакову. Наслідком було – особиста розмова Васильчакова з Шевченком, в якій останньому було виказано пораду виїхати з України. 14 серпня Шевченко виїхав з України.