Question

1. Прочитай текст. Усно перекажи його.

Біла троянда
В одному рибальському селі на самому березі жив старий рибалка. Звали його Білоусом. І була в нього донька — білява красуня. Любила вона розпустити білі коси на високій кручі над морем, щоб вітер ними бавився. Підніме догори руки й гукає: ­

— Вітре буйний! Не боюся тебе. Подми іще сильніше!..

Одного разу вибігла на кручу і загукала: ­

— Вітре-вітрило, забери мене до себе в гості!

І тут здійнявся вихор, не встигла й опам’ятатись, як полетіла у простір синього неба. Дужий вітер підкорив і поніс її до себе в гості.

Опустилася на якомусь загадковому острові. Кругом лише море безкрає, а на острові казкова краса: дивовижні дерева, трави, квіти. Особливо вабили зір квіти, а серед них — квітка білої троянди. Довго милувалася тією красою, а тоді вже злякалася, що опинилася хтозна-де сама-самісінька. Сіла на травичку і затужила за батечком, бо матері в неї — сироти — не було. Упала сльозинка на білу квітку троянди. І заговорила Троянда людським голосом: ­

— Не плач, красуне, не тужи, а послухай, що я тобі пораджу. Коли сонце стане на обідню пору, сюди прилетять красень-сокіл і голуб обскубаний. Сокіл сяде тобі на ліве плече ближче до твого серця. Почне тобі соколину пісню співати, крилом по лицю гладити. А голуб обскубаний сяде тобі в ногах, вклониться і заворкує. Його ти й приласкай, приголуб. А сокола не чіпай і не голуб його, бо тільки приголубиш, то одразу станеш білою трояндою і назавжди залишишся на цьому острові, а батечка свого вже не побачиш. Батечко твій — хоробрий рибалка. Він не боїться вітру і в шторм ловить рибу, його всі рибалки поважають. А любить він тебе понад усе на світі. ­

— А відкіля ти все знаєш, ніжна Трояндо? ­

— Знаю, бо хороше далеко чути... Поглянь, скільки тут білих троянд. Але ми не квіти, ми наречені того сокола-вітру, бо приласкали спочатку сокола, а на голуба і не глянули. ­

— А чому ви на острові безлюдному поселилися? ­

— Бо, як і ти, просили вітра, щоб у гостях у нього побувати... Приголуб, сестро, голуба. Не дивись на красу сокола. Голуб — то життя, а сокіл — неволя. Сокіл кожної ночі знімає з нас свої чари, ми стаємо людьми, розважаємо його танцями. Коли починає світати, ми стаємо трояндами. І так усе життя. Якщо сокіл розсердиться і почне бити голуба, ти, сестро, накрий голуба своїми світлими косами і цим його врятуєш. Той голуб потім багато добра тобі зробить. Буде все життя служити тобі вірою і правдою. А як не накриєш косами, то голуб загине, і ти вже ніколи з цього острова не повернешся додому. Прощай, красуне, бо скоро прилетять гості — добро і зло. Будь мудра. ­

— Спасибі за пораду і низький уклін тобі, Біла Трояндо.

Недовго довелося чекати. Прилетіли сокіл і голуб. Один красивий та прудкий. Другий змучений, з сумними очима. Перший сів красуні на ліве плече ближче до серця і почав крильцями обіймати. Другий сів у ногах і нахилив засмучену голову, мов уклонився красуні. Весь обскубаний, і тіло його в ранах. Взяла красуня нещасного голуба, пригорнула до серця і косою накрила. А на сокола, що сидів на лівім плечі, і не глянула (Л. Павленко).
2. Дай відповіді на питання.
В одному селі жив


Зі словами прохання красуня звернулася до:


Дужий вітер:


Дівчина красуня опинилася:


Дівочий зір вабила квітка білої…


Дівчина тужила за


людським голосом до дівчини заговорила


Дівчина-красуня
ПРОШУУУУУ
ДАЮ 100 БАЛОВ

Answer 1

Відповідь:

В одному селі жив старий рибалка Білоус.

Зі словами прохання красуня звернулася до вітра, щоб він забрав її.

Дужий вітер підкорив і поніс красуню  до себе в гості.

Дівчина красуня опинилася на загадковому острові.

Дівочий зір вабила квітка білої троянди.

Дівчина тужила за померлою матір'ю.

Людським голосом до дівчини заговорила біла троянда.