Рiвень IV 11.Опрацюйте візуальні джерела. Яку події відобразили автори? Як ви вважаєте, чому це стало можливим?
Ответы
Ответ:
Галицько Волинська держава за нащадків Данила Галицького.
Після смерті князя Данила в 1264 р. його владу успадкували брат Василько Романович, який продовжив князювати на Волині, та троє синів Данила – Лев, Шварно і Мстислав. Лев успадкував Перемишльське князівство і Львів, Шварно володів Галицьким, Холмським, Дорогичинським князівствами та частиною колишніх корінних земель Великого князівства Литовського, а Мстислав отримав Луцьк і Берестя (нині м. Брест у Білорусі).
Литовська політика князів Лева і Шварно.
Син Данила Галицького Шварно мав великий вплив на внутрішньолитовську політичну ситуацію. Великий Литовський князь Войшелк, син Миндовга, визнав свою залежність від Василька Романовича та у 1268 р. віддав владу над Литвою Шварну Даниловичу, а сам пішов у монастир.
Діючи спільно з литовцями проти поляків, галицько-волинські князі увійшли в зіткнення з Польщею, яке завершилося після серії битв укладанням вигідного для Галицько-Волинської держави миру. У цей час утворилася сприятлива ситуація для України, за якої створювалася можливість для об’єднання сил Галицько-Волинської держави та Литви й підкорених Литвою слов’янських земель з метою звільнення території України від монголо-татарського іга, під зверхністю галицько-волинських князів.
Тим часом князь Лев Данилович, розчарований тим, що Войшелк віддав владу над Литвою не йому, а його братові Шварнові, а також помщаючись за минулі набіги литовців на слов’янські землі, ініціював розправу над Войшелком.
Після цього Шварно вступив у володіння всім Великим князівством Литовським. Але галицько-волинський князь недовго правив Литвою, оскільки невдовзі помер, не залишивши спадкоємців престолу. Після його смерті вплив на литовські землі галицькі князі втратили.
Волинське князівство
Після смерті Василька Романовича у 1271 р. на Волині утвердився його син Володимир Василькович (1271-1288 рр.) Освідчений, добрий розумний правитель. Дав про розвиток економіки, ремесел, уникав воєн із сусідами, займався розудовою міст, монастирів. Опікувався писемністю, культурою. Єдність Галицько-Волинської держави трималася на родинних зв’язках князів та на визнанні пріоритетності галицького престолу.
Объяснение:
Галицько Волинська держава за нащадків Данила Галицького.
Після смерті князя Данила в 1264 р. його владу успадкували брат Василько Романович, який продовжив князювати на Волині, та троє синів Данила – Лев, Шварно і Мстислав. Лев успадкував Перемишльське князівство і Львів, Шварно володів Галицьким, Холмським, Дорогичинським князівствами та частиною колишніх корінних земель Великого князівства Литовського, а Мстислав отримав Луцьк і Берестя (нині м. Брест у Білорусі).
Литовська політика князів Лева і Шварно.
Син Данила Галицького Шварно мав великий вплив на внутрішньолитовську політичну ситуацію. Великий Литовський князь Войшелк, син Миндовга, визнав свою залежність від Василька Романовича та у 1268 р. віддав владу над Литвою Шварну Даниловичу, а сам пішов у монастир.
Діючи спільно з литовцями проти поляків, галицько-волинські князі увійшли в зіткнення з Польщею, яке завершилося після серії битв укладанням вигідного для Галицько-Волинської держави миру. У цей час утворилася сприятлива ситуація для України, за якої створювалася можливість для об’єднання сил Галицько-Волинської держави та Литви й підкорених Литвою слов’янських земель з метою звільнення території України від монголо-татарського іга, під зверхністю галицько-волинських князів.
Тим часом князь Лев Данилович, розчарований тим, що Войшелк віддав владу над Литвою не йому, а його братові Шварнові, а також помщаючись за минулі набіги литовців на слов’янські землі, ініціював розправу над Войшелком.
Після цього Шварно вступив у володіння всім Великим князівством Литовським. Але галицько-волинський князь недовго правив Литвою, оскільки невдовзі помер, не залишивши спадкоємців престолу. Після його смерті вплив на литовські землі галицькі князі втратили.
Волинське князівство
Після смерті Василька Романовича у 1271 р. на Волині утвердився його син Володимир Василькович (1271-1288 рр.) Освідчений, добрий розумний правитель. Дав про розвиток економіки, ремесел, уникав воєн із сусідами, займався розудовою міст, монастирів. Опікувався писемністю, культурою. Єдність Галицько-Волинської держави трималася на родинних зв’язках князів та на визнанні пріоритетності галицького престолу.