Ответы
Зелені
Структура - У багатоклітинних представників зелених водоростей тіло (слань, таллом) має форму ниток або плоских листоподібних утворень. У стоячих і проточних водах з повільною водою часто плавають або осідають на дно слизькі яскраво-зелені грудки. Вони схожі на вату і утворені скупченнями нитчастої водорості спірогири.
Водойми- До відділу Зелених водоростей належать близько 15 тисяч видів одноклітинних, колоніальних та багатоклітинних рослин, які живуть у морях та океанах, у солоних та прісних водоймах, у снігу та льоду, на поверхні дерев та у ґрунтах, на камінні, будівлях, вологих та затінених місцях.
Особливості - Зелені водорості характеризуються еукаріотичним типом будови клітин, оксигенним фотосинтезом (тобто фотосинтезом з поглинанням вуглекислого газу та виділенням кисню), зеленим забарвленням хлоропластів, наявністю крохмалю як запасної поживної речовини.
Розмноження - Розмножуються вегетативно (фрагментацією багатоклітинних ниток — улотрикс, спірогіра), нестатево (зооспорами — хламідомонада, улотрикс; автоспорами — хлорела) та статевим шляхом (за участю гамет — хламідомонада, улотрикс; кон'югацією — спірогіра).
Представники - хламідомонада,
хлорела,
вольвокс,
спірогіра,
улотрикс.
Діатомові
Структура - Тип морфологічної структури — кокоїдний. Водорості покриви складаються з кремнеземового панцира (фрустули), який розташований назовні від плазмалеми. Сам панцир має дві половини: верхню (епітеку) та нижню (гіпотеку). Відповідно кожна половина складається зі стулки та пояскового обідка.
Водойми- Діатомові водорості зустрічаються в морських та прісноводних угрупованнях планктону, перифітону, бентосу. В екосистемах діатомові водорості є продуцентами.
Особливості - Водорості покриви складаються з кремнеземового панцира (фрустули), який розташований назовні від плазмалеми. Сам панцир має дві половини: верхню (епітеку) та нижню (гіпотеку). Відповідно кожна половина складається зі стулки та пояскового обідка. Край стулки загнутий під певним кутом, утворює загин стулки.
Розмноження - Розмножуються статевим та нестатевим шляхом. Нестатеве розмноження здійснюється вегетативним поділом надвоє. Перед поділом клітина набрякає, епітека та гіпотека розсуваються. Потім проходить поділ хлоропластів, а за ним — мітоз.
Представники - пінулярія, навікула, цимбела, лікмофора, гомфонема, піргодіскус, трицератіум, планктоніела, лентакрінус
Бурі
Структура - Виключно багатоклітинні. Угрупування клітин починають нагадувати тканини. Клітини розташовуються двошарово: зовнішній шар – слизистий, клітинні стінки містять пектинові речовини, солі (альгінати), а клітини внутрішнього шару мають целюлозну клітинну стінку.
Водойми - багатоклітинні, в основному морські рослини з жовтувато-бурим забарвленням талому (хлоропласти цих водоростей забарвлені у різні відтінки жовтого кольору). Живуть переважно на глибинах до 30 м. Їх довжина коливається від мікроскопічної до гігантської (декілька десятків метрів).
Особливості - Виключно багатоклітинні. Угрупування клітин починають нагадувати тканини. Клітини розташовуються двошарово: зовнішній шар – слизистий, клітинні стінки містять пектинові речовини, солі (альгінати), а клітини внутрішнього шару мають целюлозну клітинну стінку.
Розмноження - спостерігаються всі типи розмноження: вегетативне, нестатеве, а також статеве. Вегетативне розмноження відбувається при випадковій фрагментації талому, і лише рід Sphacelaria формує особливі виводкові бруньки.
Представники - це навікула, пінуляріяпорфіра, коралінафукус, макроцистісульва, хлорелаНавікула та пінулярія – діатомові водорості; порфіра, кораліна – червоні, а ульва та хлорела – зелені.
Червоні - Пластиди червоних водоростей вкриті двомембранною оболонкою, тилакоїди поодинокі. На їх поверхні зосереджені фікобілісоми, будова яких подібна до фікобілісом синьо-зелених водоростей. Джгутикові стадії у червоних водоростей повністю відсутні.
Водойми - жителі теплих морів, а також частково області помірного клімату (узбережжя Чорного моря).
Особливості - Характерне забарвлення червоних водоростей визначається передусім наявністю особливих пігментів — фікобілінів. Завдяки цим сполукам водорості можуть вловлювати слабке світло навіть на глибинах 200 - 250 м.
Розмноження - Червоні водорості розмножуються нестатевим та статевим шляхами. Нестатеве розмноження відбувається вегетативно (поділом клітини навпіл, фрагментацією багатоклітинних таломів та додатковими «пагонами», які можуть відростати від сланких ниток або підошви) та за допомогою спор.
Представники - порфіра,
анфельція,
ламінарії,
грацилярія,
філлофора,
сапропель,
гелідіум,
фурцелярія.