Диктант №1 Що/ж розуміли під гумором козаків? У народних піснях і легендах отак поетично визначалися родичі запоро(з,ж)ця//(В,в)еликий (Л,л)уг //бат(ь)ко (С,с)іч //мати шабля //дружина кін(ь) //вірний товариш. Тобто все його жи(тт,т)я від самісін(ь)кого народже(нн,н)я пов(')язувалося з атр(е,и)бутами козац(ь)кої вол(ь)ниці. У товаристві запорожців понад усе цінувалися сміливіс(ь)т(ь) кмітливіс(ь)т(ь) добре серце і звичайно(ж) почу(тт,т)я гумору яким було пронизане все жи(тт,т)я (С,с)ічі. Відомий дослідник коза(тс,ц)тва (Д,д)митро (Я,я)ворниц(ь)кий писав// (3,з) природних якостей властивих справжн (ь)ому козакові відзначалис(ь) умі(нн,н)я майстерно ро(с,з)повідати підмічати смішні риси в інших і передавати їх у жартівливому тоні. Цією рисою запороз(ь)ких козаків частково пояснюют(ь)ся й дивні пр(и,і)звис(ь)ка котрі вони давали новачкам які пр(е,и)ходили на (С,с)іч// ((Н,н)епий)пиво ((Л,л)упи)ніс ((3,з)агуби)колесо ((3,з)адери)хвіст тощо. Людину малого зросту вони жартуюч(и) називали (М,м)ахинею великого зросту //(М,м)алютою шиб(и,е)ника //(С,с)вятошею. Хто в них спалив курін (ь) той //(П,п)алій а хто подібний на п(е,и)репічку той //(К,к)орж. Запорожец(ь) умів посміятися з ворога зі смерті із самого себе завжди охоче кепкував із товариша. І це був сміх віл(ь)ної людини бо як відомо раби й пр(е,и)гнобле(нн,н)і не вел(ь)ми охоч(и,і) до сміху.
Допоможіть розкрити дужки поставити коми!
Ответы
Ответ:
Що ж розуміли під гумором козаків? У народних піснях і легендах отак поетично визначалися родичі запорожця/з, Великий Луг, батько Січ, мати шабля, дружина кінь, вірний товариш. Тобто все його життя від самісінького народження пов'язувалося з атрибутами козацької воліниці. У товаристві запорожців понад усе цінувалися сміливість, кмітливість, добре серце і звичайно ж почуття гумору, яким було пронизане все життя Січі. Відомий дослідник козацтва, Дмитро Яворницький, писав, що природніх якостей, властивих справжньому козакові, відзначалися уміння майстерно розповідати, підмічати смішні риси в інших і передавати їх у жартівливому тоні. Цією рисою запорозьких козаків частково пояснюються й дивні прізвиська, які вони давали новачкам, які приходили на Січ, наприклад, "непий пиво", "лупинісь", "загуби колесо", "задери хвіст" тощо. Людину малого зросту вони жартуючи називали "махинею", великого зросту - "малютою шибеника", "святосею". Хто в них спалив курінь, той - "палій", а хто подібний на перепічку, той - "корж". Запорожець умів посміятися з ворога, зі смерті, із самого себе, завжди охоче кепкував із товариша. І це був сміх вільної людини, бо, як відомо, раби й поневолені не дуже охочі до сміху.